Президент України Володимир Зеленський здійснив офіційний візит до Белграда, який став знаковою подією для сербсько-українських відносин саме напередодні дострокових виборів у Сербії. Як зазначає obozrevatel.com, для президента Сербії Александра Вучича цей крок не мав жодної очевидної політичної вигоди всередині країни: суспільство глибоко розділене, а значна частина електорату зберігає проросійські настрої та підтримує Володимира Путіна. Запрошення Зеленського до Белграда, прийом його з найвищими державними почестями та публічне підтвердження підтримки територіальної цілісності України могли коштувати Вучичу частини голосів серед власних прихильників.

Вучич міг уникнути цього кроку, адже вже мав контакти із Зеленським, Сербія надавала Україні гуманітарну та фінансову допомогу, а також підтримувала її територіальну цілісність на міжнародній арені. Офіційний візит українського президента можна було перенести на період після виборів, щоб не загострювати одну з найчутливіших тем для сербського суспільства. Проте Вучич обрав інший шлях, продемонструвавши, що розвиток відносин із Україною для Сербії важливіший за короткострокову політичну вигоду.

Відносини між Україною та Сербією мають глибше підґрунтя, ніж це часто подається у внутрішній дискусії. Україна не визнає незалежність Косова, а Сербія визнає Україну в її міжнародно визнаних кордонах, включно з Кримом і територіями, окупованими Росією з 2014 року. Це — послідовне дотримання принципу, що кордони держав не можуть змінюватися силою. Вучич, підтверджуючи територіальну цілісність України під час переговорів із Зеленським, захищає один із ключових державних інтересів Сербії, а не просто робить жест на адресу Києва.

Росія під керівництвом Путіна порушила цей принцип, розв'язавши війну проти України без жодного виправдання в міжнародному праві. Російська армія вторглася на територію суверенної держави, окупувала її частину та намагається силою визначати її майбутнє. За роки спротиву Україна змінила своє місце у Європі, а її народ платить високу ціну за відмову підкоритися зовнішньому диктату.

Візит Зеленського до Сербії має особливе значення, адже це одна з небагатьох європейських країн, де підтримка Росії та Путіна залишається сильною, а російський вплив у медіа та політиці роками формував проросійське бачення війни. Однак нині український президент веде переговори з сербським лідером як рівний партнер, а Белград демонструє готовність до серйозного політичного та економічного співробітництва з Україною, попри можливий тиск з боку Москви.

Як підкреслює obozrevatel.com, відносини між Белградом і Києвом мають розглядатися як самостійний напрям зовнішньої політики Сербії, а не як похідна від її стосунків із Росією. Сербія має право самостійно визначати глибину співпраці з Україною, не зважаючи на очікування Кремля. Водночас, хоча прийом Зеленського позитивно сприймуть у Брюсселі, де Сербія прагне членства в ЄС, цей крок має значно глибший внутрішньополітичний сенс і не є лише жестом для європейських партнерів.