26 липня на VI Міжнародному літературному фестивалі «Фронтера» у Луцьку журналістка, телеведуча та громадська діячка Яніна Соколова разом із філософом, публіцистом і перекладачем Вахтанґом Кебуладзе обговорили питання української ідентичності, життя під час тривалої війни, російський імперіалізм, роль культури та армії, а також значення перемоги. Публічну розмову «Бути причетними» модерувала Яна Брензей.
Яніна Соколова поділилася своїми враженнями від перебування у Луцьку, зазначивши, що вперше відчула зникнення межі в ідентичності між сходом і заходом України. Вона наголосила, що ідентичність жителів прифронтового Запоріжжя тепер співпадає з ідентичністю молоді з Луцька. «Ми вже пройшли етап анестезії, коли думали, що все буде так, як раніше: станеться завершення війни — і ми повернемося до попередніх базових налаштувань. Зрештою ми прийшли до усвідомлення, що повтору не буде. Ми живемо інше, нове життя, і війна з нашою країною назавжди, війна з нами назавжди», — сказала вона.
Вахтанґ Кебуладзе підтримав тезу Соколової, підкресливши, що інтелектуали, журналісти, письменники та філософи є «маленькими голками, які зшивають країну». Він розповів, що раніше краще знав маленькі містечка Німеччини, аніж Україну, але війна змінила це, і тепер для нього важливо бути в Луцьку.
У розмові також порушили тему нових правил і суспільного договору, які мають сформуватися всередині кожної родини. Яніна Соколова закликала не довіряти російському контенту в інтернеті, який щодня вкладає мільйони євро у вплив на свідомість українців. Вона навела приклад, як у Луцьку українськомовні діти дивляться російські відео, що є великою проблемою. «У мене двоє синів, вирощених у тотально україномовному просторі... Але тепер через школу й оточення мої діти говорять українською тільки вдома. Уявіть: тільки вдома. Це велика біда», — зауважила вона.
Вахтанґ Кебуладзе порівняв війну з психотерапевтом, який допомагає зрозуміти, які проблеми є справжніми і з якими доведеться жити. Він зазначив, що війна, починаючи з 2014 року, стала для нього таким психотерапевтом, що відсіяло його страхи і комплекси. «Найважливіше з того, що відбувається з нами зараз, — це війна. І найважливіше — наша спільна перемога», — сказав він.
Обговорюючи російський імперіалізм, Кебуладзе наголосив, що війна не почалася у 2022 чи 2014 році, а є частиною довгої історії російської імперії. Він підкреслив, що перемога України — це тривалий процес, а не повернення до статус-кво минулих років. «Я переформульовую наш слоган „Україна переможе“ не у простому майбутньому часі, а у future continuous — Україна перемагатиме», — пояснив він.
Яніна Соколова наголосила на важливості підтримки Збройних сил України, які є «щит і меч» країни, а також міцного тилу, що забезпечує їхню силу. Вона закликала забезпечувати військових усім необхідним, підтримувати їхні сім’ї і створювати умови для ротації та відпочинку. Вахтанґ Кебуладзе додав, що мілітаризація країни — це не лише про фронт, а про усвідомлення війни у всіх сферах життя. Він підкреслив, що армія — це частина суспільства, і кожен має сприяти її стійкості.
Обидва спікери погодилися, що українська культура, література та слово є джерелом надії, незважаючи на тривалі утиски з боку Росії, Радянського Союзу та сучасної агресії. Вони наголосили, що війна змінила Україну назавжди, і це нове життя вимагає нових правил і глибокого усвідомлення спільної ідентичності.