Міністр оборони Михайло Федоров подав у відставку, що стало черговим несподіваним кроком у липневій політичній метушні влади. Цьогорічна заміна уряду відбувається на тлі скандалів із ДБР та інших резонансних подій.

За словами Володимира Кудрицького, який коментує ситуацію, Державне бюро розслідувань спочатку опинилося у центрі скандалу через обшуки без судових ухвал у військово-технічних компаніях, а потім заборонило журналістам публікувати розслідування про 143 квартири брата керівника ДБР Сухачова. Після цього виникла нагальна потреба терміново замінити уряд, формальним приводом для чого стало призначення Свириденко послом у США, хоча вона, за інформацією Кудрицького, не бажає обіймати цю посаду.

Кандидатом на посаду прем’єр-міністра називають Сергія Корецького, якого автор вважає найбільш професійною людиною серед тих, хто залишився у державному секторі. Водночас останні новини про намір президента призначити Ігоря Клименка міністром оборони свідчать, що справжньою метою Зеленського було не підвищення професійності уряду, а банальна заміна Федорова. За словами Кудрицького, це має амортизувати суспільне невдоволення.

Автор підкреслює, що хоча він не є військовим експертом, відповідальність за створення культури катувань і позасудових страт у Збройних силах, а також атмосферу брехні у звітах і принцип керування "я начальник — ти дурень" несе саме Федоров. Якщо ж це не так, то заміна може пояснюватися бажанням усунути людину з високим рейтингом довіри або зберегти ручний режим закупівель дронів і іншого забезпечення.

Кудрицький також наголошує, що Федоров — це не лише він особисто, а й його команда, до якої входять Лазар, Флеш, Стерненко та інші, які формують управлінську тканину Перемоги. Чи зможе новий міністр оборони ефективно використати їхній потенціал — питання відкрите.

Весь цей процес, за словами Кудрицького, демонструє відсутність адекватності у прийнятті рішень і призводить до потьмяніння образу президента, який у лютому 2022 року просив патрони замість таксі. Натомість дедалі яскравіше проступає образ Вови R1, який ставить особисті інтереси вище державних у війні.

Наостанок автор нагадує про минулі кадрові помилки Зеленського, зокрема призначення керувати енергетикою людей, які майже довели галузь до колапсу, наслідки чого відчуваються і досі. Він висловлює сподівання, що подібна історія не повториться у сфері оборони.