Від «Hello, my name is Dima» до Оксфорда: історія 19-річного українця у Великій Британії

Дев’ятнадцятирічний українець Дмитро вступив на музичний факультет Оксфордського університету, через чотири роки після того, як разом із матір’ю приїхав до Великої Британії як біженець. Коли він опинився у країні у 15 років, майже не володів англійською мовою. Про це повідомляє BBC.

Після приїзду до Великої Британії за програмою «Дім для України» Дмитра з мамою прихистила подружня пара в Оксфорді, яка допомогла їм адаптуватися до нового життя та почати вивчати мову. Дмитро згадує, що на початку міг сказати лише: «Привіт, мене звати Діма».

Перші місяці були складними через незнайоме оточення, однак хлопець швидко знайшов підтримку у музиці. Він займається вокалом, пише музику, співає у хорі та працює з іншими музикантами. За словами Дмитра, саме музика допомогла йому легше знаходити спільну мову з людьми та адаптуватися до нового середовища.

«Музика — це дивовижний світ, який об’єднує людей із різних країн. Навіть без знання мови зрозуміти це досить легко», — розповів Дмитро BBC Oxford.

Більша частина родини хлопця, зокрема батько та бабуся, досі живуть у Києві. Дмитро зізнається, що постійно хвилюється за близьких: «Дуже важко, коли сім’я там, а ти тут, відірваний від них. Це вже стало частиною повсякденного життя: прокидаєшся, береш телефон, читаєш новини. Якщо щось сталося — телефонуєш. А якщо немає зв’язку і ніхто не відповідає, одразу починаєш хвилюватися».

Попри переїзд, Дмитро підтримує зв’язок із викладачами з України. Особливо раділа його успіху вчителька з диригування в Києві. Для вступу до Оксфорда він успішно склав іспити A-level з математики, музичних технологій та музики. Вже у жовтні хлопець розпочне навчання у Лінкольнському коледжі Оксфорда.

Дмитро з нетерпінням чекає можливості співати у хорах університету, брати участь у музичних подіях і поглиблювати свої знання. Водночас, після пережитого, він не поспішає загадувати наперед: «Після всього, через що я пройшов, мені дуже складно говорити про майбутнє. Але я дуже хотів би й надалі працювати з чудовими людьми, писати, створювати й ділитися музикою з іншими».