Україна вже понад два роки веде війну проти Росії, захищаючи не лише себе, а й значну частину Європи. Однак у цей критичний момент деякі сусідні держави, зокрема Венгрія, використовують ситуацію для тиску на Київ, висуваючи історичні претензії та нові вимоги, що ускладнює шлях України до Європейського Союзу.

Після зміни влади в Будапешті та приходу до влади Петера Мадяра, який позиціонував себе як проєвропейський політик, здавалося, що тривалий конфлікт можна буде вирішити. У червні Україна та Угорщина досягли компромісу щодо прав угорської меншини на Закарпатті — було погоджено питання мови, освіти, двомовних назв. Однак, як зазначає автор матеріалу, навіть після цих поступок блокування переговорів щодо вступу України до ЄС не припинилося.

Україна вже відкрила два з шести переговорних кластерів, але подальший прогрес знову гальмується через позицію Угорщини. При цьому, як стверджується у статті, Будапешт не надає чіткого остаточного переліку вимог, а після виконання кожного пункту з’являються нові. Це створює враження, що мета — не вирішити проблему, а постійно тримати Україну в підвішеному стані.

"Якщо після кожної виконаної вимоги виникає наступна, а фінішної межі взагалі не існує, то мета, можливо, вже не в тому, щоб Україна виконала вимоги. Мета — щоб вони ніколи не закінчувалися."

Крім того, Угорщина уникає політичного діалогу на найвищому рівні. Попри неодноразові пропозиції Києва, повноцінної зустрічі між президентом України та прем'єр-міністром Угорщини не відбулося. Аналогічна ситуація і на парламентському рівні: після того, як Верховна Рада першою у світі офіційно засудила радянські репресії проти угорців, спікер українського парламенту не зміг зустрітися з угорськими колегами під час візитів до Будапешта.

На саміті Карпатської ініціативи 18 вересня, куди були запрошені лідери регіону, Угорщину представляв лише заступник посла, хоча прем'єра Мадяра запрошували особисто. Автор статті вважає, що це свідчить про небажання Будапешта до конструктивного діалогу та зацікавленість у збереженні конфлікту як інструменту впливу на Україну.

У матеріалі також зазначається, що така позиція вигідна Росії, яка зацікавлена у затягуванні євроінтеграції України, а також частині країн ЄС, які не поспішають бачити Україну повноправним членом Союзу. Угорщина ж отримує важелі для політичного торгу та економічні переваги.

Автор підкреслює, що Україна має виконати всі погоджені з Угорщиною зобов'язання щодо нацменшин, а після цього поставити питання вже перед усім Європейським Союзом: скільки ще одна країна зможе блокувати вступ України, вигадуючи нові причини для вето.