Міжнародна команда дослідників вивчила стародавні фігурки з бивня мамонта, знайдені понад сто років тому на Мізинській стоянці на Чернігівщині. Вчені з'ясували, що візерунки на цих артефактах були створені не випадково, а ретельно сплановані.

У рамках дослідження було проаналізовано 18 статуеток, відомих як мізинські «Венери». До проєкту долучилися українські науковці з Національного музею історії України. Частину фігурок вивчали під мікроскопом, а шість із них оцифрували у вигляді детальних 3D-моделей у межах ініціативи Ukrainian Heritage Digitisation and Dissemination Initiative. Роботу здійснювала громадська організація «Архаїка» разом із Посольським фондом США зі збереження культурної спадщини.

Національний музей історії України надав обмежений доступ до цих крихких артефактів, що дало змогу створити високоякісні цифрові копії. Дослідники з України, Норвегії, Великої Британії та Німеччини під керівництвом Симона Радченка встановили, що палеолітичні майстри поєднували двовимірні орнаменти з тривимірною формою фігурок, а композиція візерунків була продуманою та складною.

«Наше дослідження допомагає розкрити складну історію розвитку мистецтва в Європі — від найменшого штриха на поверхні бивня до непомічених раніше особливостей тисячолітнього розвитку мистецтва», — зазначив Симон Радченко.

Учені порівняли техніки виготовлення жіночих фігурок у Європі за період близько 44 000–12 000 років тому. Виявилося, що мізинські «Венери» з'явилися невдовзі після піку льодовикової епохи й стали першими європейськими фігурками, створеними саме в такому стилі. Особливість цих артефактів полягає у неповторному орнаменті, який не повторювався в пізніших європейських традиціях.

Професорка університету Йорка Емі Літтл підкреслила:

«Це відкриття дає дивовижну можливість зрозуміти, як люди палеоліту сприймали свій матеріальний світ і взаємодіяли з ним. Наочні докази того, наскільки невід'ємною частиною мистецьких практик були мамонт — не лише як ресурс кісток та бивнів, а й як джерело мистецького натхнення — це справжній прорив у нашому розумінні первісного мистецтва та матеріальної культури».

Поверхні фігурок свідчать, що давні митці адаптували свої ескізи до форми та властивостей бивня мамонта, поєднуючи матеріал із власними художніми задумами.