Дослідники отримали найдетальніший на сьогодні знімок Сонця, який може допомогти пояснити, чому його корона нагрівається до кількох мільйонів градусів, хоча температура поверхні становить близько 6000°C.

Астрономи використали сонячний телескоп імені Даніеля К. Іноуї на Гаваях, щоб розглянути структури в магнітно активній області поблизу сонячних плям. На зображеннях вдалося побачити утворення розміром менше 20 км, повідомляє The Guardian. Раніше деталі можна було розрізнити лише завширшки близько 30 км. Тоді вчені встановили, що поверхня Сонця має клаптикову структуру, окремі елементи якої за розміром можна порівняти з Францією.

Нові знімки показали значно дрібніші структури, які можуть допомогти зрозуміти процеси на поверхні Сонця та їхній вплив на його атмосферу. Астроном команди Девід Курідзе зазначив: "Моя перша реакція була. 'Ого, як ми можемо бачити такі крихітні, дрібномасштабні структури на Сонці?' Ми ніколи раніше не бачили такого в жодних сонячних спостереженнях".

Науковці виявили, що ці структури схожі на нестійкості Кельвіна-Гельмгольца — явище, що виникає через різницю швидкостей потоків плазми та утворення зсуву на межі між ними. Спочатку на межі потоків з'являються невеликі збурення, які швидко посилюються та закручуються у спіральні вихори, подібні до хвиль, що розбиваються на поверхні води. Такі нестійкості раніше спостерігали в озерах, океанах і хмарах на Землі, а також в атмосферах Юпітера та Сатурна, але їхнє існування на Сонці досі не було підтверджене.

Рух гарячої зарядженої плазми створює магнітні поля Сонця, силові лінії яких можуть закручуватися одна навколо одної та накопичувати енергію. Коли магнітні лінії раптово перебудовуються, накопичена енергія вивільняється, спричиняючи сонячні спалахи та викиди корональної маси. Однак механізм запуску цих процесів досі не повністю зрозумілий.

Виявлені вихори можуть пояснити, чому магнітні лінії Сонця сплітаються і яким чином корона нагрівається до кількох мільйонів градусів. Курідзе пояснив: "Це може розгадати найбільшу загадку останнього півстоліття для сонячної фізики та астрофізики. Коли в системі виникає така нестабільність, енергія дуже легко переходить на дедалі менші масштаби. А в якийсь момент вона просто розсіюється у вигляді тепла". За його словами, цей процес може пояснити високу температуру корони Сонця та інших подібних зір, оскільки енергія передається до найдрібніших масштабів і зрештою перетворюється на тепло.