Українські військові успішно застосовують далекобійні дрони-камікадзе та ракети для ураження російських пускових установок, зокрема комплексів С-400, «Іскандер» і «Циркон». Про це розповіли військовослужбовці та експерти у коментарях для LB.ua.
За словами Івана Киричевського, військовослужбовця 413-го полку СБС «Рейд» та експерта Defense Express, у першому півріччі цього року було щонайменше шість відомих випадків успішних ударів по російських пускових, переважно в Криму. Один із них — знищення С-400 на Брянщині силами полку «Рейд». Для таких атак використовують як дрони-камікадзе, так і балістичні ракети, а також новітні крилаті ракети AGM-188A Rusty Dagger, які, за даними Defense Express, вже застосовуються ЗСУ.
Майор Віталій «Чезет» Іванов, командир дивізіону «Страж» Нацгвардії «Азов», вважає, що найефективніше знищувати пускові установки саме балістичними ракетами через швидкість реакції та низьку ймовірність перехоплення. Водночас застосування дронів має обмеження через тривалість підльоту до цілі, а для крилатих ракет необхідне детальне планування та скорочення часу польоту.
Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський наголошує, що для ударів по пускових можуть використовуватись ракети ATACMS і AGM-88 HARM, які здатні діяти на відстані до 185 км. Водночас він підкреслює важливість використання далекобійних дронів замість дорогих ракет, але для цього потрібен захищений і надійний супутниковий зв’язок, зокрема через Starlink. Надійний цифровий канал дозволяє перетворити дрон на високоточний інструмент для ураження цілей у реальному часі.
Сергій «Флеш» Бескрестнов, радник президента з питань оборонних технологій, зазначає, що росіяни ведуть вогонь із недосяжної для HIMARS відстані, тому для знищення пускових потрібна якісна повітряна та супутникова розвідка. Проблема полягає у тому, що пускові — це мобільні цілі, і для їх виявлення необхідна оперативна розвідка з коротким циклом обробки даних. Киричевський додає, що питання полягає не лише у засобах ураження, а й у доступності розвідданих, які часто обмежені політичними чинниками.
Храпчинський також звертає увагу на обмеження з боку західних партнерів щодо надання оперативних розвідданих для ударів по території РФ, а також на технічні складнощі із забезпеченням зв’язку на глибоких ділянках ворога. За його словами, навіть за наявності інформації про розташування пускових, удари не завжди здійснювалися через політичні обмеження або затримки у передачі координат.
Віталій «Чезет» Іванов підкреслює, що найефективніше — знищувати установки разом з екіпажами: «Краще вбити лучника, ніж намагатись знищити його стріли. Тобто немає пускових — балістика не летить». Водночас протиракетна оборона залишається важливою, поки російські пускові не знищені.