Російська влада посилила заборону на публікацію відеозаписів атак українських безпілотників на території Росії, повідомляє The Wall Street Journal. Поліція затримує громадян за зйомку наслідків ударів і попереджає про можливі звинувачення у державній зраді.

За останні місяці обмеження на зйомку та поширення відео було введено приблизно у двох третинах регіонів Росії. У травні, коли Україна активізувала удари по Москві, столиця заборонила публікацію фотографій і відео з наслідками атак. Російська влада пояснює це тим, що поширення таких матеріалів допомагає Україні оцінити збитки та визначити розташування систем ППО.

Критики вважають, що заборона покликана зберегти ілюзію мінімального впливу війни на життя пересічних росіян. Колишній спічрайтер Путіна Аббас Галлямов наголошує: "Якщо не буде зображень палаючих цілей, буде набагато легше підтримувати ілюзію, що все йде за планом".

За даними WSJ, Росія намагалася обмежувати поширення інформації про атаки ще на початку війни, але зараз активізувала ці зусилля через посилення ударів і їх поширення вглиб країни, зокрема в Сибір. Місцевий опозиційний політик Андрій Брой із Ярославля розповів, що його викликали до прокуратури після публікації відео, де було чути звук дрона. Мешканці Москви зізнаються, що бояться публікувати фото та відео, щоб не привернути увагу влади.

Правоохоронні органи загрожують звинуваченнями у державній зраді та позбавленням волі до 20 років тим, хто розкриє місця розташування систем ППО або надасть корисну для ворога інформацію. Прокремлівський телеведучий Володимир Соловйов заявив у червні: "Усіх, хто надсилає такі відеозаписи, треба посадити до в’язниці".

За результатами опитувань, удари по складах Wildberries у Московській та Тамбовській областях стали найобговорюванішою темою в російських соцмережах, випередивши атаки на НПЗ. Росіяни не довіряють офіційним повідомленням і покладають відповідальність на владу та Путіна, але підтримують заклики до ударів відплати проти України.

Foreign Policy зазначає, що маркетплейс Wildberries відіграє важливу роль у забезпеченні російської армії, ставши ключовим каналом постачання спорядження через проблеми офіційної військової логістики. Багато підрозділів залежать від приватних закупівель, волонтерської допомоги та краудфандингу.