42-річний Олександр, який має українське та ізраїльське громадянство, розповів The New York Times про свій шлях до співпраці з російськими спецслужбами. Він перебуває у виправній колонії № 122 у центральній Україні після того, як визнав провину у державній зраді та інших звинуваченнях в українському суді.

За словами Олександра, він погодився на пропозицію двох російських агентів стати шпигуном за відрядну оплату. Чоловік підкреслив, що пишається своєю діяльністю на користь Росії, хоча й попросив не розкривати його прізвище задля безпеки родини. Він сподівається, що Росія згадає про нього і, можливо, включить до списку на обмін полоненими.

Як повідомив заступник міністра юстиції України Євген Пікалов, у в'язницях України нині перебуває 2 570 російських шпигунів, і 99% з них — громадяни України. Олександр — єдиний серед них із ізраїльським паспортом. Колишній заступник голови головної служби внутрішньої безпеки України Віктор Ягун зазначив, що шпигунів поділяють на кілька категорій: найвищого рівня, яких рідко викривають, і нижчого — вербованих за гроші, яких затримують близько 120 на рік. Олександр, за оцінкою видання, належав до середньої категорії — його мотивували ідеологічні переконання та підтримка російських прагнень у Східній Європі.

"Я розповів їм про свою ідеологію. Перш за все, працювати на боці істини. Для мене істина – це Росія. Тож, так, я вважаю себе, так би мовити, частиною російського світу", — розповів Олександр журналістам.

Олександр служив в ізраїльській армії, а після звільнення у 2011 році переїхав до Франції, де його й завербували росіяни. Перші контакти були обережними: агенти ставили прості запитання, намагаючись зрозуміти його мотивацію. Перше завдання — пошук компромату на бізнесмена — не принесло результату, але зарплата складала близько 5 000 євро на місяць.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України Олександр намагався вступити до української армії, але зрештою залишився шпигувати на користь РФ. Він передавав росіянам інформацію, яку дізнавався від українських солдатів, і намагався впливати на їхні плани. Олександра затримали 10 вересня 2024 року, коли на контрольно-пропускному пункті вартовий виявив у його телефоні фото українського військового паспорта, яке він надіслав до Росії.

"Якби я міг повернутися в минуле, єдине, що я б змінив, – це видалив би ту фотографію", — зізнався Олександр.

У статті також зазначається, що російські спецслужби активно вербують людей у діаспорі, а більшість родини Олександра мешкає в Росії. За словами експертів, більшість шпигунів, яких вербують через інтернет за невеликі гроші, — це люди з маргінальних груп. Щороку вдається викрити не більше десятка агентів середньої категорії, до яких відносився і Олександр.