Україна перед початком нового опалювального сезону потребує залучення близько 400 мільйонів євро для додаткового імпорту газу, повідомляє уряд. У той же час країна продовжує втрачати значні обсяги власного газу через витоки, продувки в атмосферу та факельне спалювання, що в умовах війни стає не лише екологічною, а й енергетичною проблемою.

За даними щорічного звіту проєкту Світового банку "Global Flaring and Methane Reduction Partnership", у 2025 році в Україні обсяги факельного спалювання газу зросли на 230 мільйонів кубометрів порівняно з 2024 роком. Це майже чверть мільярда кубометрів, які могли б стати альтернативою імпортованому газу. Частина цих втрат може бути пов’язана з пошкодженнями інфраструктури через війну, проте така цифра вимагає детального аналізу та пояснення, де і чому газ спалювався.

Міжнародне енергетичне агентство у звіті "Global Methane Tracker 2026" зазначає, що за обсягами викидів метану від енергетичного сектору у 2025 році Україна посіла перше місце серед окремо представлених європейських країн, випередивши Польщу, Великобританію та Румунію. За оцінками агентства, викиди метану від нафтогазової галузі України у 2025 році становили близько 500 мільйонів тонн, що еквівалентно 720 мільйонам кубометрів природного газу.

Світовий банк підкреслює, що у 2025 році у світі було марно спалено 167 мільярдів кубометрів газу на суму близько 54 мільярдів доларів. Технології для зменшення рутинного факельного спалювання існують, але головними перешкодами залишаються стан інфраструктури, фінансування, регулювання та недостатній пріоритет цієї проблеми для операторів і урядів.

Для України скорочення втрат і викидів метану — це питання енергетичної безпеки. Кожен кубометр збереженого газу зменшує потребу у валютних витратах на імпорт, особливо в умовах постійних атак на енергетичну інфраструктуру. Уряд і наглядові ради державних енергетичних компаній мають поставити скорочення втрат у пріоритет поряд із нарощуванням видобутку та закупівлею газу. Першим кроком має стати повна інвентаризація джерел викидів метану у державному нафтогазовому секторі та приєднання до міжнародної програми Oil and Gas Methane Partnership 2.0 (OGMP 2.0).

Паралельно слід впроваджувати постійні програми виявлення та усунення витоків (LDAR) на всіх об’єктах газової інфраструктури. Це передбачає перехід від розрахункових нормативів до системного моніторингу, оперативного реагування та прозорої звітності про кожну втрату.

Позитивним кроком стало створення Державного реєстру нафтових і газових свердловин, де вже обліковано понад 13,7 тисячі свердловин різних категорій. Наступним етапом має стати системне обстеження законсервованих і неактивних свердловин, оцінка їхнього стану та контроль за можливими витоками метану. Там, де відновлення видобутку можливе, ресурс має працювати на енергетичну безпеку країни; свердловини, що не підлягають використанню, повинні бути герметизовані та ліквідовані з визначенням відповідального оператора.

Україна не може одночасно просити сотні мільйонів євро на імпорт газу і не знати, скільки власного ресурсу втрачається. Підготовка до зими має починатися з наведення ладу у власній нафтогазовій інфраструктурі — з вимірювання кожної суттєвої втрати та конкретних кроків для їх усунення.