Директор одного зі столичних ліцеїв Андрій Сірий та вчителька фізичної культури Олена Гиренко після початку повномасштабного вторгнення Росії стали учасниками Добровольчого формування №42, а згодом приєдналися до складу вогневих груп протиповітряної оборони Києва. Попри відсутність військового досвіду, обидва вирішили, що можуть бути корисними у захисті міста, поєднуючи службу з роботою в школі.

Олена Гиренко розповіла, що на початку війни самостійно звернулася до військкомату, але через вік їй відмовили. Тоді вона вступила до добровольчого формування. Завдяки спортивному минулому та багаторічному досвіду водіння автомобіля, спершу виконувала завдання водія, а згодом почала чергувати у складі вогневої групи ППО. За її словами, на чергування вона виходить один-два рази на тиждень, але про свій досвід учням не розповідає.

"Я тут, бо мені є що захищати – діти, домівка, моя Батьківщина", — зазначила Олена Гиренко.

Директор ліцею Андрій Сірий також спочатку долучився до добровольчого формування, а пізніше — до мобільної вогневої групи ППО. Він підкреслив, що це для нього — спосіб захищати місто та його мешканців, навіть якщо немає можливості бути на передовій. Сірий наголосив, що під час чергування члени групи постійно готові до виконання завдань, але найкращим варіантом вважає ситуацію, коли повітряних цілей не з’являється.

"Найкращий варіант — щоб таких цілей взагалі не було, щоб ми ніколи не бачили їх на планшеті, не доводилося переходити в бойову готовність, і щоб усе це якнайшвидше завершилося", — сказав Андрій Сірий.

Попри службу у ППО, обидва педагоги продовжують працювати у школі. Ліцей, де працює Сірий, є пунктом незламності: під час повітряних тривог туди приходять місцеві мешканці, і директор відповідає не лише за учнів, а й за всіх, хто шукає укриття. Вчителі не вважають за потрібне спеціально розповідати дітям про свою службу, адже багато учнів мають родичів, які воюють або вже брали участь у бойових діях.

Для Олени Гиренко та Андрія Сірого війна змінила звичний ритм життя, але не змінила їхньої відповідальності — вдень вони навчають дітей, а під час чергувань захищають місто, вважаючи це єдиною справою задля майбутнього країни.