Сучасні астрофізичні спостереження виявили загадкову аномалію у розподілі космічного мікрохвильового фону, яку дослідники назвали «Віссю зла». Ця умовна лінія дивним чином співпадає з площиною нашої Сонячної системи, що суперечить уявленням про хаотичність Всесвіту.

Історія відкриття реліктового випромінювання почалася у 1964 році, коли фізик Арно Аллан Пензіас та радіоастроном Роберт Вудро Вілсон зафіксували постійний радіошум під час роботи з телескопом. Спочатку вони вважали, що це технічні несправності або голуби, які гніздилися в антені. Проте після очищення обладнання шум залишився, і вчені зрозуміли, що зафіксували реліктове випромінювання – тепловий слід Великого вибуху, що пронизує весь простір. Це відкриття принесло їм Нобелівську премію і стало ключовим доказом теорії походження Всесвіту.

Згідно з класичним космологічним принципом, Всесвіт має бути ізотропним і однорідним, тобто у великих масштабах космос повинен виглядати однаково у всіх напрямках, а коливання температури реліктового випромінювання, зафіксовані через 380 тисяч років після Великого вибуху, – випадковими. Однак детальний аналіз даних космічних місій NASA COBE і WMAP показав іншу картину. Середня температура реліктового випромінювання становить близько 2,726 Кельвіна (-270 °C), але на карті виділяються аномальні зони, зокрема «холодна пляма» з аномально низькою температурою та незвичайне вирівнювання, яке отримало назву «Вісь зла» у науковій роботі 2005 року.

Для детального вивчення температурних коливань астрономи поділяють небесну сферу на геометричні зони – мультиполі: диполь ділить небо навпіл, квадруполь – на чотири сектори, а октуполь – на вісім частин. Очікувалося хаотичне розподілення температур, але виявилося, що температурні осі квадруполя і октуполя практично співпадають, утворюючи єдину просторову вісь. Найбільше занепокоєння викликає те, що ця лінія орієнтована точно вздовж площини руху нашої Сонячної системи: простір «вище» цієї умовної межі тепліший, а «нижче» – холодніший.

Це температурне розділення залишається помітним навіть після того, як астрофізики враховують і компенсують вплив руху Землі, Сонячної системи та нашої Галактики у просторі. За даними IFLScience, науковці розглядають три основні версії походження цього явища: похибка прилада, локальні перешкоди від масивних космічних структур поблизу нашої Галактики або ж нова фізика, яка змусить переглянути базові припущення про однорідність простору і переписати теорію еволюції Всесвіту.

Поки що дослідники схиляються до перших двох варіантів і вважають «Вісь зла» радше загадкою, ніж приводом для негайної відміни сучасних наукових теорій. За даними OBOZ.UA, це відкриття змусило вчених переглянути прогнози щодо тривалості існування Всесвіту.