У місті Новомосковськ Тульської області 2 жовтня стався вибух автомобіля, внаслідок якого загинув російський воєнний злочинець Роман Сиромятников, якого підозрюють у катуваннях українських військовополонених. Про це повідомив російський опозиційний проект «Важние истории».

За попередньою інформацією, вибуховий пристрій був закладений під днищем авто з боку водія. Інцидент трапився неподалік будинку загиблого. На місце події прибули співробітники Росгвардії та автомобілі з номерами Міністерства оборони Росії.

Сиромятников раніше працював у пенітенціарній системі РФ, а з 2023 року воював проти України у складі 51-го полку 106-ї Тульської дивізії ПДВ, зокрема на Сіверському напрямку в Донецькій області та в обороні Курської області. Наприкінці листопада 2024 року він повернувся до Тульської області на лікування.

У вересні 2025 року Офіс генерального прокурора України повідомив Сиромятникову про підозру у катуванні українських військовополонених у виправній колонії №1 Тульської області, де він працював у 2022 році. За даними слідства, він міг бути причетний до катувань щонайменше 50 українських полонених. Слідчі стверджують, що під час перевірок полонених били руками, ногами, гумовими кийками, пластиковими трубами, молотками та застосовували електрошокери. Крім того, до тіл під'єднували контакти польового телефону ТА-57 і пропускали електричний струм.

«Під час ранкових і вечірніх перевірок полонених били руками, ногами, гумовими кийками, пластиковими трубами та молотками, а також застосовували електрошокери», — йдеться у матеріалах українського слідства.

Замахи на російських воєнних злочинців

Як повідомляє УНІАН, під час війни в Росії неодноразово здійснювали замахи на високопоставлених військових і посадовців, причетних до агресії проти України. Серед найгучніших випадків — загибель генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова у грудні 2024 року в Москві, генерал-лейтенанта Ярослава Москалика у квітні 2025 року під Москвою та генерал-лейтенанта Фаніля Сарварова у грудні 2025 року в Москві. За незалежними розслідуваннями, за два роки сталося щонайменше шість замахів на російських генералів поза фронтом, з яких три завершилися смертю.