Перший міжнародний саміт, присвячений звільненню українських цивільних заручників, планують провести у Парижі. Про це повідомила очільниця руху «RETURN FREEDOM» та співзасновниця кампанії «Save Ukrainian Civilian Hostages TOGETHER» Лариса Шевандіна в коментарі кореспонденту Укрінформу у Страсбурзі.

За словами Шевандіної, мета заходу — створити міжнародну коаліцію для звільнення українських цивільних, які перебувають у російському полоні. Вона наголосила: «Зараз усі рухаються окремо, а ми пропонуємо об’єднати зусилля».

Під час зустрічі у вівторок із президенткою ПАРЄ Петрою Байр Шевандіна передала їй запрошення на саміт. Байр підтримала ініціативу, а її участь залежатиме від робочого графіка. Організатори планують залучити до співпраці держави, структури ООН, Міжнародний комітет Червоного Хреста, ОБСЄ та правозахисні організації. Серед можливих інструментів — персональні санкції проти причетних до утримання цивільних і посередництво третіх країн у переговорах про їхнє повернення.

За оцінкою Шевандіної, Росія утримує понад 16 тисяч українських цивільних, хоча точна кількість невідома. Багато з них перебувають у статусі «incommunicado» — без зв’язку зі світом і навіть із родинами. Вона підкреслила:

«Більшість із них утримують у статусі “incommunicado”, це означає без жодного зв’язку зі світом і навіть з родиною — не надходять навіть листи. Ми знаємо, що людину захопили, але потім вона зникає в системі утримання. Цих людей потрібно рятувати, а не просто констатувати, що вони зникли».

Ще одним напрямом роботи кампанії є «муніципальний патронат»: активісти пропонують європейським містам брати під опіку історії окремих українських бранців і підтримувати їхні родини до звільнення. За словами Шевандіної, на першому етапі ініціативою зацікавилися понад 60 французьких і понад 10 бельгійських міст.

Для Шевандіної ця діяльність має особистий вимір: її чоловіка, українського спортсмена і тренера Олега Шевандіна, викрали на Донеччині у травні 2015 року, і відтоді родина не має з ним зв’язку. Вона переконана, що лише координація міжнародного тиску й увага до конкретних людей можуть перетворити резолюції на реальні дії для повернення заручників.