У Луцьку триває підготовка документальної вистави, присвяченої долі Олени Левчанівської — сенаторки Другої Речі Посполитої, яка стала жертвою радянських репресій. Про це повідомили у театрі «Гармидер», передає Укрінформ.

Основою для постановки стали матеріали з родинного архіву, які зберегла донька Левчанівської: листи, фотографії, особисті свідчення та інтерв’ю з очевидцями. У виставі поєднають документальні джерела з театром предмета і ляльки, мультимедійними проєкціями, фотографіями, відео та пластичними сценами.

Авторка інсценізації та режисерка Руслана Порицька зазначає, що «Кімната Левчанівської» — це дослідження пам’яті, материнсько-дочірнього зв’язку, особистого спротиву й здатності зберегти внутрішню свободу в умовах тоталітаризму. У центрі сюжету — історія Ірини, доньки Левчанівської, яка жила під наглядом радянської влади як «дочка ворога народу» і зберігала пам’ять про матір, ризикуючи власним життям.

«Живучи як “донька ворога народу” під наглядом радянської системи, у маленькій кімнаті, заповненій до стелі книгами, фотографіями й особистими речами, Ірина створила власний всесвіт. У ньому поруч із травмою мовчання залишилися гра, гумор, любов до котів, фотографування, кіно і майже дитяча цікавість до життя. Саме завдяки її потребі фіксувати й зберігати сьогодні можна відновлювати історію кількох поколінь родини», — розповіла Руслана Порицька.

У виставі також порушать тему фальсифікації обставин загибелі Левчанівської, яку радянська влада подавала як заслання до Казахстану, хоча насправді її було розстріляно у 1940 році. Донька Ірина так і не дізналася, де саме загинула і похована її мати.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Флагманські події». Прем’єра запланована на жовтень 2026 року, також планується створення відеоверсії вистави.

Олена Левчанівська (1881–1940) була політичною і громадською діячкою, педагогинею, активною учасницею «Просвіти», авторкою волинських часописів і співорганізаторкою Українського клубу. У 1922–1927 роках вона була сенаторкою Другої Речі Посполитої, займалася міжнародною адвокацією українців, боролася проти примусової асиміляції та відстоювала права української мови й освіти, зокрема серед жінок. Після приходу радянської влади Левчанівську заарештували, і у 1940 році вона загинула від рук НКВС.