Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан 8 серпня 2026 року заявив, що Анкара звернулася до України та Росії із пропозицією створити спеціальний механізм безпеки в Чорному морі. Йдеться про запровадження мораторію на атаки проти торговельних суден та розробку механізму, який би гарантував дотримання такого мораторію обома сторонами. За словами Фідана, характер бойових дій у Чорному морі змінився: «Конфлікт поширився на все Чорне море. Спочатку сторони атакували порти та військові кораблі. Тепер вони без розбору атакують усе комерційне судноплавство».
Контроль над протоками і безпека судноплавства
Туреччина контролює чорноморські протоки, однак їхній статус визначає Конвенція Монтре 1936 року, яка гарантує свободу мореплавства через Босфор і Дарданелли. Як пояснюють турецькі посадовці, Босфор і Дарданелли не закривали для торговельного судноплавства, а тимчасові затримки окремих суден були пов’язані з міркуваннями безпеки через зростання атак на цивільні судна. Офіційно Анкара наголошує, що рух суден триває, але впроваджені певні тимчасові заходи для мінімізації ризиків для міжнародного судноплавства.
Фідан підкреслив, що серед уражених суден були турецькі судна та екіпажі, а також судна під прапором Туреччини. Турецька влада побоюється, що Чорне море втратить статус безпечної зони для міжнародної торгівлі, страхові компанії можуть відмовитися страхувати рейси, а перевізники почнуть уникати чорноморських маршрутів, що вдарить по світовій торгівлі, зокрема зерновими та енергетичними потоками.
Чорне море як новий центр інтересів
У XXI столітті значення Чорного моря для Туреччини зросло: через нього йдуть великі нафтові потоки з Центральної Азії та Каспію, а також відкрито значні поклади газу. Російсько-українська війна відкрила для турецької економіки додаткові можливості. Обидві воюючі сторони залежать від чорноморських портів і проток, а Туреччина отримує вигоду від транзиту. Так, «зерновий коридор», започаткований ООН і модерований Анкарою у 2022–2023 роках, приніс значні прибутки турецькому бізнесу, який скуповував зерно з обох сторін, особливо українське — зі знижками.
Крім того, Туреччина не приєдналася до західних санкцій проти Росії, збільшила імпорт російської нафти та нафтопродуктів із великими знижками, а потім експортувала їх до ЄС під виглядом турецьких. Це дозволило турецькому бізнесу заробити на війні, що в Анкарі виправдовують прагматизмом.
Турецька стратегія та роль Хакана Фідана
Хакан Фідан, який очолював турецьку розвідку МІТ 13 років, вважається архітектором сучасної турецької безпекової та зовнішньої політики. Він організовував неоосманістську стратегію Ердогана, спрямовану на посилення впливу Туреччини на Близькому Сході та в Африці, зокрема через продовольчі постачання. Туреччина з 2014 року є найбільшим у світі експортером пшеничного борошна, імпортуючи сировину переважно з Росії та України, переробляючи її та експортувавши продукти з доданою вартістю, насамперед до Африки.
«Конфлікт поширився на все Чорне море. Спочатку сторони атакували порти та військові кораблі. Тепер вони без розбору атакують усе комерційне судноплавство», — заявив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан.
Саме ця роль глобального центру переробки зерна пояснює особливу увагу Туреччини до стабільності чорноморських маршрутів. Чорноморська зернова ініціатива 2022–2023 років принесла Туреччині не лише економічні, а й дипломатичні та геополітичні дивіденди. Після припинення її дії у липні 2023 року Анкара сприйняла це як втрату.
Нинішня турецька пропозиція щодо мораторію на атаки торговельних суден у Чорному морі є спадкоємницею механізму 2022–2023 років. Анкара прагне відновити зернову ініціативу у ширшому форматі цивільного судноплавства, що дозволить і надалі отримувати вигоди від транзиту та переробки чорноморського зерна.