Президент США Дональд Трамп під час зустрічі з ліванським головнокомандувачем Жозефом Ауном у Білому домі повторив пропозицію, що Сирія може втрутитися в Ліван, щоб «щось зробити з Хезболлою». Він зазначив, що новий сирійський президент Ахмед аль-Шараа нібито зацікавлений у цьому, оскільки давно бореться з угрупованням.
Однак уже наступного дня держсекретар США Марко Рубіо зменшив значення такої можливості, заявивши, що сирійська влада має зосередитися на внутрішніх викликах і будівництві держави. Він додав, що Хезболла є ворогом нового сирійського уряду і що Сирія може посилити контроль на кордоні з Ліваном, щоб запобігти незаконному переміщенню зброї.
Аналітики вважають, що військове втручання Сирії в Ліван для роззброєння Хезболли було б стратегічно контрпродуктивним. Політичний і безпековий дослідник Басель Дуеік наголосив, що це підірве стабільність відносин із ліванською державою та посилить наратив Хезболли про захист суверенітету від іноземної агресії. Старший аналітик Міжнародної кризової групи Нанар Гавач додав, що повернення сирійських військ викликало б опір навіть серед противників Хезболли через травматичний досвід тривалого сирійського контролю.
Сирійські війська вперше увійшли до Лівану у 1976 році під час громадянської війни і залишалися там майже 30 років, поки не були виведені після протестів 2005 року. Під час сирійського повстання 2011 року Хезболла підтримала режим Башара аль-Асада, що викликало глибоку ворожість серед сирійців.
Сирійський безпековий аналітик Самі Акіл назвав ідею втручання «короткозорою політикою» і «рецептом катастрофи», наголосивши, що навіть у разі входу військ це могло б статися лише в рамках регіональної угоди. Він зауважив: «Вступити в Ліван легко, а вийти звідти завжди дуже складно».
Тим часом у Лівані армія почала розгортання в «пілотних зонах» відповідно до угоди, посередником якої виступили США, між Ліваном та Ізраїлем. Вона передбачає поступове виведення ізраїльських військ і розгортання ліванських сил для запобігання відновленню присутності Хезболли на півдні країни.
Нанар Гавач припустив, що Трамп може використовувати ідею сирійського втручання як тактичний хід, щоб показати, що США мають кілька важелів впливу на війну в Лівані і створити тиск на Хезболлу, Іран та Ізраїль. Водночас це дає Дамаску можливість виглядати відповідальним гравцем, публічно відмовляючись від ескалації конфлікту.
Аналітик Сухайб Джавхар вважає, що реалістичнішим є посилення контролю сирійської армії на кордоні, закриття тунелів для контрабанди та обмін інформацією з ліванською армією, а не пряме військове втручання в Лівані.