Гітарист і лідер The Durutti Column Вінні Ріллі розповів про свої спогади про Ієна Кертіса, роботу з Factory Records та співпрацю з Морріссі.

Вінні зізнався, що в молодості був частиною манчестерської вуличної банди, але це не було насильством у сучасному розумінні. "Ми просто обзивалися, а потім грали у футбол у парку і розуміли, що граємо з місцевими бандитами, які насправді були дуже веселими", – розповів він. У той період Вінні переживав депресію і навіть хотів покінчити з життям, тому пішов у район Moss Side, де, як він думав, його могли вбити, але цього не сталося.

Учасник гурту Брюс Мітчелл додав, що Вінні іноді влаштовував справжні бійки і навіть одного разу довелося застосувати примусову госпіталізацію.

Про легенду, що Joy Division допомагали клеїти наждачний папір на обкладинку альбому The Return of the Durutti Column, розповіли самі музиканти. Вони підтвердили, що Joy Division справді займалися цим, отримуючи за роботу оплату, і робили це, дивлячись порнофільми. Оригінальні обкладинки містять під наждачним папером зображення паровоза, оскільки Factory Records використали відкинуті конверти з альбому зі звуками паровозів.

Продюсер Кір Стюарт розповів про співпрацю з Девом Хайнсом (Blood Orange), який взяв семпл з пісні The Durutti Column 1998 року "Sing to Me" і створив на його основі трек The Field. Він також назвав низку відомих прихованих фанатів гурту, серед яких Стюарт Лі, Кріс Морріс, Макс Ріхтер, Річард Айоад, Джон Фрусіанте з Red Hot Chili Peppers, Кріс Мартін з Coldplay та інші. Винні ж зізнався, що більшість із них йому невідомі.

Вінні поділився улюбленими гітаристами свого дитинства, зокрема Алом Кейсі, який грав із Томасом "Фетсом" Воллером. Він прагнув створити музику без чіткої жанрової приналежності, що відрізнялася б від звичних форм.

Про недавній концерт-триб’ют For Vini у Лондоні розповів гітарист Нік Морган. Він нагадав, що Гаррі Стайлс назвав The Durutti Column одним із головних впливів на свій новий альбом і запросив музикантів на фестиваль Meltdown. Брюс Мітчелл, який грав на барабанах, отримав теплий прийом публіки. Винні зазначив, що не зміг би подивитися шоу, але довіряє Брюсу, бо між ними завжди була особлива хімія.

Спогадами про Ієна Кертіса поділився Філшоу Найт, який працював із ним у різних державних установах і планував музичну співпрацю. Він розповів про складний стан Кертіса перед самогубством, зокрема про його боротьбу з епілепсією, розпад шлюбу та внутрішній гнів, який відчувається в пісні "The Missing Boy". Брюс Мітчелл додав, що Вінні записав пам’ятний трек у студії, де грав на гітарі й фортепіано одночасно.

Назва гурту The Durutti Column, за словами Вінні, була ідеєю Тоні Вілсона, засновника Factory Records, який хотів повернутися до ідеї анархії, що лежала в основі панку. Помилка в написанні назви, ймовірно, сталася на заводі, але це не завадило їй стати впізнаваною.

Про роботу з Морріссі на альбомі Viva Hate Вінні згадує з теплом. За його словами, Морріссі — надзвичайно талановитий, і під час запису вони багато сміялися. Брюс Мітчелл розповів, що спочатку не очікував, що сесія триватиме довго, але Винні і Морріссі так добре ладнали, що навіть по дорозі додому продовжували розмовляти, ніби дві старі подруги.

Інтерв’ю взяте у музикантів The Durutti Column, зокрема Вінні Ріллі та Брюса Мітчелла, які поділилися спогадами та деталями про свою кар’єру, друзів і впливи.