Київ змушений переглянути підхід до організації життя міста під час тривалих повітряних тривог і атак Росії, оскільки нинішня система не дозволяє забезпечити нормальне функціонування столиці. Про це йдеться в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
В останні дні, коли через тривоги перекриваються мости, мешканці не можуть потрапити з одного берега на інший, виникають затори, бізнес зупиняє роботу, а громадський транспорт працює з перебоями. Якщо Росія здатна годинами створювати такі умови й повторювати атаки, потрібно шукати рішення, щоб уникнути фактичного паралічу міста.
Зараз, як зазначає авторка, обговорюється новий підхід до роботи Києва під час тривог. Серед можливих змін: введення двох рівнів загрози, забезпечення безперебійної роботи мостів і наземного транспорту, а також регулювання цін на таксі під час затяжних атак. Водночас виникає питання, чому ці рішення розглядаються лише зараз, хоча війна триває вже не перший рік.
Окремо порушується проблема укриттів. За словами авторки, у багатьох районах Києва досі не з'явилися нові мобільні укриття, а старі не відремонтовано. Часто цим займаються самі мешканці або заклади за власні чи грантові кошти. Водночас доступне укриття біля дому, школи чи роботи не має бути проблемою, яку кожен вирішує самостійно.
Ще одне важливе питання — організація навчального процесу під час тривалих тривог. Новий навчальний рік уже почався, але досі не врегульовано, як мають працювати школи, особливо ті, де немає належних укриттів. Учителям і адміністраціям не можна залишати кілька днів на самостійний пошук рішень у ситуації, яка вже давно стала звичною. Навіть Верховна Рада змушена розглядати можливість проведення засідань у підвальних приміщеннях, щоб не зупиняти роботу через тривоги.
"Ми не можемо визначати, якою буде наступна російська атака. Але можемо визначати, наскільки вона впливатиме на наше життя."
Авторка наголошує, що Росія намагається не лише завдати удару по конкретних об'єктах, а й порушити нормальне життя великого міста. Захист неба залишається пріоритетом, Україні потрібні ракети-перехоплювачі, системи Patriot і нові технології. Проте навіть найкраща ППО не гарантує повного захисту, тому важливо, щоб одна затяжна атака не могла поставити життя столиці на паузу. Мости мають працювати, люди повинні мати змогу дістатися додому чи на роботу, бізнес — знати правила роботи, а школи — мати чіткі алгоритми дій. Поруч із людьми мають бути доступні укриття.
Як підсумовує авторка, цю частину захисту країни потрібно терміново перебудовувати, щоб зберегти стійкість міста під час тривалих атак.