Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Сирський відреагував на критику щодо використання безпілотників у війську, назвавши «найдивнішим закидом» твердження про те, що він нібито «не хоче воювати дронами». Про це він написав у своїй колонці на сайті «Мілітарного».

Сирський наголосив, що за час його керівництва було створено окремий рід військ — Сили безпілотних систем (СБС). Він особисто запропонував президенту кандидатуру майора Роберта Бровді, відомого під позивним «Мадяр», на посаду командувача цього роду військ. За словами головкома, це рішення було непопулярним і ухвалювалося всупереч традиціям військової ієрархії, тому він узяв на себе повну особисту відповідальність.

«Чому саме він? Бо він не просто виріс від солдата до офіцера, а створив унікальний підрозділ і має бачення. Результат ми всі бачимо щодня. Людина, яка „не хоче воювати дронами“, не створює перший у світі окремий рід військ безпілотних систем», — підкреслив генерал.

Водночас Сирський пояснив, що безпілотники не можуть бути єдиним засобом ведення війни. Для ефективної роботи дронів потрібне комплексне застосування інших видів озброєння та техніки, зокрема артилерії, мінометів, інженерних засобів, систем протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Він додав, що Генеральний штаб передає Міністерству оборони повний перелік потреб, і держава має закуповувати все необхідне комплексно, а не лише те, що «у тренді».

Головнокомандувач також застеріг від поспішних експериментів на полі бою, зазначивши, що спроба швидко перевести мільйонне військо виключно на безпілотники є небезпечною ілюзією. «Я не можу за два місяці перевести мільйонну армію „на дрони“ і сказати: тепер воюємо так. Крім того, що це очевидна авантюра, будь-який експеримент такого масштабу оплачується нашими землями і нашими людьми», — підсумував Сирський, наголосивши, що відповідальність за результат на полі бою за законом лежить саме на ньому.

Також у колонці головнокомандувач заявив, що для нього «було несподіванкою» дізнатися про конфлікт із міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим. Він сприймав їхні взаємини як суто робочі, хоч і зі складними питаннями та різними позиціями — «як і має бути між двома інституціями під час великої війни». Сирський перепросив у Федорова й закликав фокусуватися на досягненні спільної мети.