Завершення багаторічної програми гуманітарного розмінування в Косово, про яку стало відомо цього тижня, привернуло увагу до майбутніх викликів для України. Як зазначає автор матеріалу, досвід Косово свідчить: навіть через майже тридцять років після завершення війни роботи з очищення територій тривають.

Станом на 2026 рік близько 133 тисяч квадратних кілометрів української території потенційно потребують обстеження та очищення від мін і вибухонебезпечних залишків війни. Це понад п’ята частина площі країни, і бойові дії тривають, щомісяця додаючи нові забруднені ділянки. За даними автора, мова йде не лише про мінні поля, а й про нерозірвані боєприпаси, уламки ракет, касетні елементи та інші залишки, які можуть залишатися небезпечними десятиліттями. Навіть через півстоліття в Україні, ймовірно, знаходитимуть боєприпаси цієї війни, як це відбувається з снарядами Другої світової у різних країнах Європи.

«Питання не в тому, чи буде Україна розміновувати свою територію, а в тому, скільки часу це займе»

Автор підкреслює, що точних термінів наразі немає, але йдеться не про один і навіть не про п’ять років. Відновлення безпеки на більшості територій може тривати десять-двадцять років після завершення активної фази війни, а повне розмінування країни, ймовірно, потребуватиме ще більше часу.

Водночас площа потенційно забруднених земель не означає, що сапери мають фізично перевірити кожен квадратний метр. Спочатку необхідно провести масштабне обстеження, щоб визначити, де справді є небезпека, а де землю можна безпечно повернути людям. На цьому етапі технології можуть значно прискорити процес: дрони, аерофотозйомка, супутникові дані, штучний інтелект, магнітометри та інші датчики допоможуть швидше виявляти підозрілі ділянки. Автономні наземні комплекси та машини для механізованого розмінування зможуть виконувати найнебезпечніші завдання, а єдина цифрова карта дозволить координувати роботу різних служб і ефективніше розподіляти ресурси.

Для України це не лише гуманітарне завдання, а й масштабний технологічний виклик на десятиліття вперед. Досвід швидкої розробки безпілотних систем для війни має стати основою для створення роботизованих і автономних рішень, необхідних для повернення країни до нормального життя. Автор вважає, що Україна може не лише роками очищати власну територію, а й розробити технології та стандарти, які згодом застосовуватимуться в інших країнах.

У підсумку, після завершення цієї війни Україні доведеться виграти ще одну — за повернення землі людям.