Місто Олешки та навколишній район на півдні Херсонської області перебувають у повній блокаді російськими окупаційними військами. З 26 травня 2026 року до Олешок не надходила жодна гуманітарна допомога, повідомляє Kyiv Independent.

Місцеві жителі розвішують на парканах таблички з написами «немає їжі, ми теж голодуємо», а худі тварини зникли з вулиць. За словами однієї з мешканок, трилітрова банка збережених сухарів стала «на вагу золота». Є повідомлення, що люди змушені їсти бур’яни, що викликає паралелі з облогою Ярмука та Маріуполя, де Росія вже відпрацьовувала тактику голоду як зброї. За оцінками, у місті залишилося близько 2 000 цивільних, з них 50 дітей, а в усьому районі — понад 6 000 осіб, включаючи 200 дітей.

Загиблі тижнями лежать на вулицях, їх ховають у пластикових мішках із серійними номерами, оскільки Росія не дозволяє проводити гідні поховання. Після руйнування Антонівського мосту у листопаді 2022 року місто втратило останній зв’язок з підконтрольною Україні територією. Підрив Каховської дамби в червні 2023 року спричинив затоплення більшої частини Олешок, загибель невідомої кількості мешканців і остаточне руйнування інфраструктури водопостачання, електро- та газопостачання.

Олешки досі залишаються без централізованого світла, газу та води. Більшість документів жителі втратили під час повені, у лікарні працює лише одне відділення, а доступу до медичних чи гігієнічних послуг немає. Будь-яка спроба евакуації чи доставки допомоги перетворилася на «дорогу смерті», всіяної мінами та під контролем російських дронів. 12 лютого щонайменше четверо людей загинули, намагаючись доставити їжу.

Остання допомога дісталася Олешок 26 травня 2026 року. Кожна наступна спроба завершувалася загибеллю чи пораненнями: 2 червня колона підірвалася на міні, у вересні конвой з їжею знищили FPV-дрони, а 20 вересня двоє цивільних загинули від удару дрона, намагаючись привезти продукти з сусіднього села. Українська влада намагалася координувати гуманітарний доступ із Міжнародним комітетом Червоного Хреста, але Росія відмовляється співпрацювати.

«Брутальність Росії та її наміри очевидні: їхні війська двічі доставляли „гуманітарну допомогу“ — згущене молоко — лише тим, хто мав російські паспорти», — йдеться у матеріалі.

Порушення міжнародного права

Стаття 54 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій забороняє використання голоду проти цивільного населення як методу ведення війни. Це також є злочином за Римським статутом і Кримінальним кодексом України. У випадку Олешок матеріальний склад злочину підтверджено неодноразово: позбавлення життєво необхідних ресурсів, руйнування інфраструктури, блокада гуманітарної допомоги та відмова у медичній допомозі.

Психологічний елемент — цілеспрямований намір морити голодом, а не просто байдужість до наслідків війни — у випадку Олешок є очевидним. Атаки на гуманітарні вантажі, повна блокада міста та вибіркова роздача їжі лише власникам російських паспортів свідчать про намір змусити українських цивільних до капітуляції шляхом терору.

Росія, як окупаційна влада, має позитивний обов’язок забезпечувати населення їжею та медичними засобами, а якщо місцевих ресурсів не вистачає — сприяти доставці допомоги. Відмова у цьому є воєнним злочином. Тривалість і систематичність порушень в Олешках робить їх особливо тяжкими: місто окуповане з перших днів вторгнення, міст через Дніпро зруйновано, інфраструктуру знищено, а доступ до їжі та медикаментів блокується роками.

Така тактика голодування є частиною системного тиску на українців, які відмовляються зректися своєї ідентичності та присягнути Кремлю.