Нові дослідження ставлять під сумнів припущення, що мілководні водойми на поверхні супутника Юпітера Європи є прямим шляхом до його глибоких крижаних океанів. Стаття, опублікована в Nature Astronomy, показує, що вода з глибин навряд чи може дістатися до поверхні через тріщини в крижаній оболонці.
Автор дослідження, геолог Луджендра Ойя з університету Рутгерса, розповів, що команда хотіла перевірити, чи може вода подолати відстань до поверхні, не замерзнувши, і чи тріщини залишаються відкритими достатньо довго для транспортування значної кількості рідини. Раніше моделі уявляли рух води в крижаних тріщинах як відносно впорядкований процес, але нові симуляції врахували швидкість руху, розмір тріщини, турбулентність і переохолодження.
Результати показали, що вода швидко втрачає тепло і утворює крижинки, які можуть закупорити тріщини. Якщо рух води турбулентний, це ще більше ускладнює її підйом до поверхні. Через це мілководні водойми на поверхні, ймовірно, утворюються не за рахунок підйому глибокої океанічної води, а через локальне танення крижаного шару.
Ойя наголосив, що ці висновки не означають необхідності кардинально змінювати плани майбутніх місій до Європи. Проте, якщо космічні апарати виявлять поверхневі водойми, не варто автоматично припускати їхнє походження з глибокого океану. "Хімічні, фізичні, а можливо, й біологічні характеристики цих мілководних водойм можуть не відображати склад підповерхневого океану", — пояснив учений.
Він додав, що майбутні дослідження мають зосередитися не лише на пошуку поверхневої води, а й на визначенні її походження та зв’язку з глибоким океаном Європи.