Кристофер Нолан представив свою версію «Одіссеї», яка викликала неоднозначні відгуки через стиль, костюми та трактування персонажів. Головне питання – чи варто дивитись цей фільм, щоб скласти власну думку.
За даними оглядача з focus.ua, Нолан поставив себе в позицію генія, через що критики змушені шукати прихований зміст у його роботі, а альтернативні думки ігноруються, навіть якщо це думка цілої ображеної країни з багатим культурним спадком. Фільм не пропонує нового погляду на твір Гомера, а радше нагадує екранізації рівня «Пригод Геркулеса» чи «Війни богів: безсмертні», але без гумору та якісних костюмів.
Головний герой – Одіссей – у виконанні Нолана більше схожий на Джейсона Борна з ПТСР, який довго і нудно намагається повернутися додому, позбавлений хитромудрості та жорстокості класичного образу. Режисер не показує найпаскудніші вчинки героя, а його душевні переживання втілені в окремому персонажі. Серед міфологічних елементів є Каліпсо, Цирцея, сирени та циклоп, але найбільше уваги привертають дивні робо-гіганти в сталевих обладунках, які, ймовірно, мали бути лестригонами. Кораблі нагадують драккари вікінгів і постійно змінюють кількість, що створює враження плутанини у хронології.
Особливі суперечки викликали ролі Люпіти Ніонго як Єлени Прекрасної та Еліота Пейджа як Ахілла. Проте Ахілла у фільмі немає, а Пейдж у ролі Сінона став однією з найяскравіших зірок екранізації. Єлену показують лічені хвилини, вона також грає сестру Клітемнестру, а костюми персонажів виглядають хаотично, що робить Ніонго органічною у цьому дивному ансамблі. Жіночі персонажі зображені виснаженими та слабкими, переважно фоном для чоловіків, винятком стала Енн Гетеуей, якій дали трохи більше простору.
Костюми стали об’єктом критики ще до прем’єри, але насправді ситуація гірша. Художники по костюмам, здається, використовували секонд-хенд із серіалів «Вікінги» та «Гра престолів», одягаючи древніх греків у штани, що суперечить історії. Деяких персонажів замотали у ганчірки, а тим, хто мав бути без штанів, видали хутряні плащі, які не знімали протягом усього фільму. Особливо виділяється шолом Агамемнона з золотими хребцями, який нагадує Бетмена і часто з’являється в трейлерах і мерчі. Костюми Телемаха вражають своєю епохальною невідповідністю, а троянці у білих обладунках виглядають безлико і швидко гинуть у погано поставлених батальних сценах.
Режисерська робота та вибір локацій не вражають: багато пляжів, брудних халуп і палаців економ-класу, які обставили тим, що знайшли після витрат на плівку IMAX. Персонажів у фільмі небагато, і деякі з них з’являються так часто, що починають запам’ятовуватися, хоча не є головними.
Серед позитивних моментів – повернення Одіссея додому, хоч і не в класичний спосіб, а також гарні краєвиди, зокрема сцена з дельфінами біля корабля. Фанатам Нолана, які вважають його генієм, фільм може сподобатися, тоді як ті, хто очікував скандального або епічного продукту, зрозуміють, що справжні скандали були цікавішими, ніж сама стрічка.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.