П’ять років після запуску турніру The Hundred у англійському крикеті досі немає чіткого розуміння його суті та ролі в спорті. Незважаючи на зміну власників і спроби створити унікальну ідентичність, формат залишається експериментом із сумнівним спортивним значенням.
Як пише Емма Джон у The Guardian, дизайн форми Lucknow Super Giants, що черпає натхнення з культурної спадщини міста Лакхнау та штату Уттар-Прадеш, символізує амбіції, відповідальність і стійкість під тиском. Ці ж кольори та символіка, зокрема слон на емблемі, були використані чоловічою командою Manchester Super Giants під час дебюту The Hundred на лондонському стадіоні Lord’s. За словами капітана Айдена Маркрама, кольори тепер уособлюють об’єднання футбольних фанатських угруповань Манчестера.
Водночас The Hundred із самого початку позиціонувався як яскравий і експериментальний турнір із «крікетом у капслоках» — неонові кольори команд і яскраве оформлення мали привернути увагу нової аудиторії. Історії чи легенд у турніру немає, що дозволяє новим інвесторам, зокрема власникам команд IPL, формувати власний бренд без обтяження минулим. Це створює плутанину, як у випадку з командою, що раніше називалась Oval Invincibles, а тепер через партнерство з Mumbai Indians має назву, яку коментатори вимовляють по-різному: «My London» чи «M.I. London».
Після переходу від драфту до аукціону склад команд став менш прозорим, і вболівальникам важко запам’ятати, хто за кого грає. Попри це, турнір досягає своїх цілей: стадіони заповнені сім’ями, трансляції на BBC2 повертають крикет у мейнстрім, а гравців називають «розважальниками». Музичні виступи та дитяча аудиторія також зростають, що свідчить про потенціал формату.
Однак із приходом приватних інвестицій з’являються нові питання: що саме шукають власники команд, як вони визначають успіх і як це співвідноситься з інтересами англійського крикету загалом? Турнір дедалі більше орієнтується на індійську аудиторію та діаспору, а власники ведуть глобальну гру, розширюючи бренди в різних франшизах світу. Це змушує англійських гравців пристосовуватися до чужих логотипів і кольорів.
Попри це, фанати, особливо молодь, активно підтримують команди, а деякі елементи дизайну форм містять приховані посилання на історію турніру. Як зазначає авторка, важливо оцінювати The Hundred не лише як дитяче шоу чи медіа-продукт, а й за його здатністю стати турніром із власним спортивним значенням.