Вже півтора місяця експорт аграрної продукції через порти Великої Одеси залишається обмеженим після російських атак. Влада намагалася переорієнтувати потоки на Дунай і залізницю, однак це дозволило відновити лише частину експорту: у вересні поставки досягли 44% від потенційного обсягу, повідомляє Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ).

Зміна маршрутів не вирішила ключових проблем. Експорт залишається обмеженим, логістика ускладнилася і подорожчала, а закупівельні ціни всередині країни знижуються. Тим часом аграрії потребують коштів для осінньої сівби: на насіння, добрива та пальне потрібно близько 200 млрд грн, а ще 300 млрд грн знадобляться через пів року. Більшість цих грошей мали надійти від продажу врожаю, але через складнощі з експортом багато господарств не можуть реалізувати продукцію за вигідною ціною.

Логістичні обмеження та їх наслідки

У липні через порти Одеси, Чорноморська та Південного відправили 2,21 млн тонн зерна, а в серпні — лише 194 тис. тонн. На Дунаї навантаження зросло, але компенсувало менше чверті втрат. За серпень експорт агропродукції скоротився до 2,15 млн тонн із 3,67 млн тонн у липні, основне падіння припало на зерно. За оцінкою УКАБ, через обмежені маршрути вивозиться лише 35% можливого експорту зерна.

Вартість транспортування суттєво зросла: шлях до Гданська обходиться у 90–110 дол. за тонну, а маршрут через Ізмаїл і Констанцу — 125–135 дол. за тонну. Це призводить до того, що закупівельні ціни для українських аграріїв значно нижчі за собівартість. За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, «до аграрія приходять і кажуть: за твою пшеницю можемо дати близько 130 доларів за тонну», тоді як витрати на вирощування тонни пшениці сягають 7,5–9 тис. грн.

«Блокада розірвала зв'язок між світовими та внутрішніми цінами. На зовнішніх ринках зерно подорожчало, а в Україні закупівельні ціни пішли вниз», — зазначають в УКАБ.

Державне регулювання та експортні мита

Ситуацію ускладнюють мінімальні експортні ціни, які встановлює уряд. У вересні для деяких культур державний мінімум був вищим за ринкові пропозиції: для кукурудзи — 195 дол. за тонну, тоді як у дунайських портах пропонували 170 дол. Це унеможливлює оформлення контрактів за нижчою ціною. Крім того, на сою та ріпак діє 10% експортне мито, яке лягає на трейдерів і знижує закупівельні ціни для виробників.

У Верховній Раді зареєстровано два законопроєкти про тимчасове скасування мит на олійні культури. Європейська бізнес-асоціація підтримує один із них, а Українська зернова асоціація — інший. Водночас переробники виступають проти скасування мит, наполягаючи, що насіння має залишатися для українських заводів.

Перспективи осінньої сівби

Якщо обмеження на експорт збережуться, площі під озимими можуть скоротитися більш ніж на мільйон гектарів, переважно під пшеницею. Це ставить під загрозу майбутній урожай і фінансову стабільність аграріїв. За оцінками Мінекономіки, урожай олійних культур цього року становитиме 20 млн тонн, з яких 15,7 млн тонн планують переробити в Україні. Однак без вирішення логістичних і цінових проблем аграрії можуть не отримати необхідних коштів для проведення сівби.