«Це просто обов’язок кожного зараз — бути уважним до інших. Ми насправді в одному човні. Якщо у мене сусід із ПТСР — це і моя проблема також», — говорить поетка Оксана Стомина. Протягом чотирьох років вона чекала на свого чоловіка, який потрапив у російський полон. Оксана активно адвокатує інтереси українських бранців, займаючись пошуком зниклих людей, підтримкою родин полонених і тих, хто вже повернувся додому. Вона порушує важливі питання щодо того, як суспільство реагує на експолонених, і чи має вона запитання до держави щодо обмінів. Оксана також ділиться своїми спостереженнями про те, як зрозуміла, що її чоловік не зламався в полоні.