Мюзикл Trainspotting, створений за романом Ірвіна Велша, демонструється до 5 вересня з подальшим туром по Великій Британії. Вистава намагається відтворити атмосферу культового фільму 1990-х про Рентона та його компанію наркоманів із Літа, але не виправдовує очікувань.
Історія, написана Велшем і поставлена режисеркою Керолайн Джей Рейнджер, виглядає розрізненою та фрагментованою. Відомі сцени та репліки подаються у довільному порядку, що створює відчуття монтажу з елементів, а не цілісного сюжету. Вистава включає поїздку групи до Блекпула на концерт, співбесіду Спада, бійку за більярдним столом і сцену наркотичного кайфу Рентона, підсилену відео-дизайном Дугласа О’Коннелла.
Драматичні моменти, як смерть дитини Елісон чи занепад Томмі, який починає вживати героїн, не викликають належного емоційного відгуку через швидке та поверхневе виконання. Мюзикл не досягає гостроти, розважальності чи глибини оригінального фільму, а спроби додати нові епізоди, наприклад, монолог матері Спада про соціальні проблеми, виглядають штучно.
Головні ролі виконують Льюїс Кідд (Рентон), Кіран Ендрю (Спад), Френкі О’Коннор (Бегбі) та інші, які наслідують образи акторів фільму, але лишаються плоскими та одноманітними. Кідд не має харизми МакГрегора, а інші персонажі виглядають стереотипно: впевнений у собі Сік Бой, нервовий Спад і агресивний Бегбі.
Музичні номери складаються з відомих каверів, як-от "Lust for Life" Іггі Попа та "Perfect Day" Лу Ріда, які викликають ностальгію, але не додають нової якості. Оригінальні пісні Стівена МакГіннеса і Велша виявляються забуттєвими або навіть недолугими, зокрема композиції у стилі кантрі та ті, що нагадують The Proclaimers.
Загалом, мюзикл виглядає занадто комерційним і позбавленим тієї бунтарської енергії, що була у фільмі. Як зазначається, це «поганий тріп» для персонажів, які колись виступали проти системи, і сумнівно, що Рентон справді обрав би повернення до такого життя.