Глава Siemens Роланд Буш у колонці для Financial Times заявив, що технологічне розмежування між США та Китаєм формує два основні блоки і суттєво впливає на глобальну економіку.
За його словами, обидві сторони прагнуть контролювати критичні технології, зокрема дані, напівпровідники, штучний інтелект і виробничі ланцюги. Для цього використовуються експортні обмеження, вимоги щодо локалізації інформації та власні стандарти кібербезпеки.
Внаслідок цього цифрова інфраструктура дедалі частіше стає інструментом геополітичного тиску. Компаніям доводиться обирати, в якій технологічній екосистемі працювати і від яких постачальників залежати. Якщо ця тенденція збережеться, цифрові кордони можуть перетворитися на новий «залізний занавіс», що сповільнюватиме технологічний прогрес, торгівлю та обмін ідеями.
Ця загроза стосується не лише інтернет-сервісів, а й промисловості, яка все більше залежить від програмного забезпечення, даних і штучного інтелекту. Вони дозволяють підприємствам обмінюватися інформацією та переносити готові рішення між ринками.
Особливо це небезпечно на тлі переходу до більш регіональної глобалізації, коли виробництво наближається до споживачів, але залишається залежним від міжнародних цифрових зв’язків.
Роланд Буш вважає, що в цій ситуації Європа може стати зв’язуючим ланцюгом між конкурентними технологічними екосистемами, зробивши ставку на сумісність систем, спільні стандарти та міжнародні цифрові партнерства.
Для цього, на його думку, ЄС недостатньо залишатися лише світовим регулятором технологій. Європа має створювати умови для їх розробки, розширювати єдиний ринок цифрових продуктів і послуг, а також домагатися взаємодії різних промислових і інформаційних систем.
В іншому разі, якщо Європа не розвиватиме власні промислові платформи, штучний інтелект і стандарти, її ринок ризикує стати залежним від рішень США і Китаю. Тоді європейські правила сприйматимуть як додатковий бар’єр для цих двох технологічних центрів сили.