Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій та поштового зв'язку (НКЕК), оприлюднила підсумкову порівняльну таблицю за результатами громадського обговорення законопроєкту про посилення незалежності Регулятора. Головною зміною стало зменшення максимального розміру регуляторного збору для операторів та провайдерів електронних комунікацій із 1,5% до 0,75% від доходу.

Ця норма викликала найбільший резонанс серед учасників ринку. Водночас представники галузі заявляють, що більшість їхніх принципових зауважень не були враховані у фінальному тексті документа. Інтернет Асоціація України (ІнАУ) після аналізу доопрацьованої редакції законопроєкту повідомила, що значна частина пропозицій, які НКЕК у порівняльній таблиці позначила як "враховано частково" або "враховано по суті", фактично відсутня у тексті документа.

У зв’язку з цим ІнАУ направила до НКЕК офіційний лист із детальним порівняльним аналізом, попросивши долучити його до матеріалів законопроєкту як офіційну позицію асоціації. У листі №52 від 15 липня 2026 року організація наголосила, що її позиція щодо непідтримки законопроєкту залишається незмінною через неврахування ключових зауважень.

За словами ІнАУ, професійний діалог між державним регулятором та ринком має передбачати не лише проведення громадських консультацій, а й об’єктивне та точне відображення їхніх результатів. "Лише за таких умов можна забезпечити довіру між державою та професійною спільнотою", — йдеться у заяві асоціації. Водночас ІнАУ підтвердила готовність і надалі брати участь у конструктивному діалозі з НКЕК.

ІнАУ також підкреслює, що остаточна редакція законопроєкту має відповідати європейським підходам до регулювання, принципам належного врядування та сприяти розвитку конкурентного ринку електронних комунікацій, а не створювати додаткові фінансові й адміністративні бар’єри для операторів. Незважаючи на скорочення регуляторного збору удвічі, принципові розбіжності між НКЕК та професійною спільнотою залишаються. Галузеві об’єднання наполягають, що формальне позначення пропозицій як "врахованих" не може замінити їх реальне врахування у тексті законопроєкту.