Дослідники з Ганноверського університету імені Лейбніца та наукового центру Дрезден-Россендорф вивчили так звані гарячі частки, зібрані в українському ґрунті після чорнобильської катастрофи. Як повідомляє Phys із посиланням на Journal of Hazardous Materials, ці частинки розміром від 8 до 50 мікрометрів залишаються високорадіоактивними, а їхня кристалічна структура майже не змінилася за майже 40 років.
Науковці класифікували знайдені уламки на три групи. Перша нагадує за властивостями первинне ядерне паливо у формі діоксиду урану. Друга утворилася внаслідок різкого підвищення температури в реакторі, коли розплавлене паливо з'єдналося із захисним шаром цирконію. Третя група виникла під час тривалої пожежі графітового сповільнювача, що призвела до появи нестабільних оксидів урану.
Для аналізу структури часток фізики помістили їх на вольфрамові електроди та дослідили на станції у французькому Греноблі за допомогою сфокусованого рентгенівського променя. За словами співробітника центру Дрезден-Россендорф Крістофа Хенніга, кожну частинку обертали у промені та вимірювали з 2000 різних кутів, щоб отримати повну картину.
Збереження кристалічної решітки означає, що уламки й досі надійно утримують радіонукліди, що сповільнює їхнє потрапляння у ґрунт і воду. Однак це також свідчить про хімічну стабільність і довговічність залишків катастрофи. Науковці підкреслюють, що в природі трапляються аномальні частинки, які можуть вивільнити накопичену радіацію пізніше. Через це, за словами дослідників, скасування обмежень у Чорнобильській зоні відчуження наразі неможливе.
"Кожна частинка має різну структуру... навіть якщо частинки розпадаються загалом однорідно, завжди будуть викиди, більш стійкі частинки, які вивільнятимуть радіонукліди пізніше",
— зазначають автори дослідження.
Вчені наголошують, що для загальних висновків про стабільність чорнобильських частинок потрібно дослідити значно більше зразків із різних місць. Наразі тривають нові експерименти з вивчення трансуранових елементів у залишках катастрофи.