Польські партизани з Армії Крайової у березні 1944 року могли вбивати переважно цивільних українців, серед яких більшість становили жінки та діти, під час нападу на село Сагринь. Про це розповів професор Гданського університету Ігор Галагіда, який очолює проєкт "Жертви українсько-польського протистояння у 1939–1947 роках".
За словами історика, масштабне дослідження дозволило встановити імена, вік і стать понад 600 загиблих у Сагрині. Раніше в польських джерелах наводилися значно менші цифри — 100–200 жертв, тоді як українські спогади згадували про майже 1200 убитих. Дослідники спростували поширену в Польщі думку, що Сагринь була великою базою українського підпілля, а загиблі — учасники бою. Архівні документи та метричні книги свідчать, що в селі діяла лише самооборона з кількох десятків чоловіків, які майже не мали зброї, а більшість озброєних змогли вирватися з оточення.
На момент нападу Сагринь була переповнена біженцями з навколишніх сіл і переселеними українцями з Білгорайщини. Люди сподівалися знайти захист у великому селі, де перебував відділ української поліції. Проте, як зазначає Галагіда, точна кількість мешканців на 10 березня 1944 року невідома.
"Більшість жертв – це жінки і діти, а серед чоловіків переважали ті, кому було понад 40 років (вони не мали сили втекти). Там не було ніякої битви, тільки — після короткої оборони на початку — масове знищення цивільних", — наголосив професор Галагіда.
Дослідники порівнюють знищення Сагрині з трагедіями у чеському Лідіце та французькому Орадуру, підкреслюючи, що це був найбільший злочин партизанів на території створеного німцями Генерал-губернаторства.
