Українська діаспора не є сталою спільнотою, яку достатньо лише правильно залучити до співпраці — її потрібно формувати та підтримувати постійно. Про це пише видання LIGA.net, посилаючись на соціолога Роджерса Брубейкера, який наголошує: діаспора — це радше проєкт і претензія, а не щось дане раз і назавжди. Якщо не об’єднувати розсіяних по світу українців, вони поступово асимілюються і втрачають зв’язок з батьківщиною.
За даними LIGA.net, нині за кордоном перебуває від п’яти до восьми мільйонів українців. При цьому частка тих, хто «точно планує повернутися», за два роки зменшилася з 50% до 20%. Це свідчить про те, що вікно можливостей для збереження ідентичності та зв’язку з Україною швидко закривається.
У матеріалі також наводиться приклад Польщі, яка має тривалу традицію роботи з діаспорою. Понад 120 років, поки Польща не існувала на політичній мапі, саме діаспора підтримувала ідею незалежної держави. Коли з’явився шанс, діаспора стала рушієм відродження Польщі: піаніст Ігнацій Падеревський переконав президента США Вудро Вілсона внести незалежність Польщі до своєї програми, а понад 22 тисячі поляків із США добровільно вступили до «Блакитної армії», яка воювала за польські кордони.
Як підкреслює LIGA.net, досвід Польщі свідчить: діаспора може стати стратегічним резервом нації, особливо у складні часи, коли на батьківщині ситуація критична.
