Найважливіше питання нині полягає в тому, скільки ще Росія готова платити за свою агресію. Продовження війни має стати для Росії надто дорогим, щоб вона змогла її витримати, йдеться в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Санкції, удари по нафтопереробних заводах і атаки на військову логістику — це не окремі події, а частини єдиного процесу, який має зробити продовження війни дорожчим за її завершення. Саме так виглядає справжнє виснаження держави.

Проблеми, які здаються на перший погляд не пов’язаними з війною — сміття, яке не вивозять у Дагестані, вода, що смердить у Тюмені, або пальне, через яке виходять з ладу сміттєвози, — мають прямий зв’язок із війною. Країна, вкладаючи величезні ресурси у війну, перестає інвестувати у власне життя. Це руйнування відбувається поступово, спочатку здається випадковістю, потім — проблемою окремого регіону, але з часом стає системою.

Найбільша помилка Кремля полягала в упевненості, що війну можна вести нескінченно, не змінюючи життя пересічних росіян. Поки гинули українці, для більшості росіян війна залишалася десь далеко, у телевізорі. Вони могли підтримувати її, не відмовляючись від звичного комфорту. Однак будь-яка війна рано чи пізно виставляє рахунок — не лише вибухами, а й порожніми полицями, дорожчим бензином, зношеною технікою, аваріями, чергами, комунальними кризами та руйнуванням інфраструктури.

Війна вже поруч із пересічними росіянами — сьогодні це сміття, завтра — вода, потім дороги, школи, лікарні, опалення. Усе те, що роками можна було не ремонтувати, бо головним пріоритетом була війна. Держава може приховувати військові втрати, статистику чи економічні проблеми, але не здатна приховати від громадян запах гнилої води, сміття під вікнами чи черги на заправках.

Як наголошують у колонці для 24 Каналу, справжня ціна війни вимірюється не лише мільярдами на ракети, а тим, наскільки швидко вона руйнує країну, яка її розпочала. Чим довше Кремль обирає війну замість розвитку держави, тим частіше росіяни бачитимуть її наслідки у власному дворі. Тоді війна перестає бути пропагандою і стає реальністю.