Україна готується до переходу на економічно обґрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги, але для мільйонів внутрішньо переміщених осіб (ВПО) це може стати початком справжнього «ВПОкаліпсису». Зростання тарифів загрожує втратити орендоване житло навіть тим, хто вже сьогодні не в змозі оплачувати комунальні послуги.

На початок 2026 року заборгованість населення за житлово-комунальні послуги сягнула 113,4 млрд грн, а лише за останній квартал 2025-го вона зросла на 12,5%. Найгірша ситуація з оплатою тепла і гарячої води — сплачено лише 87,2% нарахованої суми. У Єдиному реєстрі боржників станом на липень 2026 року налічувалося майже 830 тисяч виконавчих проваджень за комунальні послуги, що вдвічі більше, ніж на початок 2021 року. Більшість проваджень формально завершені, але це не означає погашення боргу — часто боржники не мають офіційних доходів чи майна для стягнення. Санкції включають пеню, судові накази, арешти рахунків і навіть примусову реалізацію житла.

Хоча під час воєнного стану діє мораторій на підвищення тарифів на газ, тепло і гарячу воду, він не поширюється на холодну воду, водовідведення, управління будинками та вивезення відходів. Наприклад, у Львові з 1 серпня тариф на водопостачання і водовідведення зріс більш ніж удвічі — до 56,38 грн за кубометр. Також на 25% підвищено тариф «Укренерго» на передачу електроенергії, що вплине на вартість товарів і послуг через зростання собівартості. Таким чином, навіть при формально незмінних тарифах на деякі послуги загальна сума платежів зростає.

Оновлені домовленості з МВФ передбачають поступовий перехід до ринкових тарифів, які покриватимуть витрати енергетичного сектору, починаючи з 2027 року. Водночас держава має створити ефективнішу адресну підтримку вразливих родин. Економічна логіка підвищення тарифів ігнорує реальний рівень доходів населення: мінімальна зарплата в Україні у 2026 році становить 8647 грн, що у три з половиною рази менше за мінімальну зарплату в Болгарії — країні ЄС. За оцінками Світового банку, у 2025 році 41,6% українців перебували за межею бідності, а ВВП у першому кварталі 2026 року скоротився на 0,6% у річному вимірі. Це загрожує не оздоровленням енергетики, а комунальним апокаліпсисом для багатьох сімей.

Для переселенців ситуація особливо критична. Вони часто мешкають в орендованому житлі, яке є енергетично неефективним, але саме вони сплачують усі комунальні витрати. За даними Міжнародної організації міграції, 59% родин ВПО вже обмежують користування комунальними послугами, 75% витрачають заощадження, а 17% мають борги за оренду. Підвищення тарифів може призвести до втрати житла, оскільки власники не чекатимуть накопичення боргів і розірвуть договори оренди, особливо якщо вони неофіційні.

Народний депутат України Максим Ткаченко, співзасновник ГО «ВПО України», наголошує: "Потрібен окремий тарифний запобіжник для ВПО: автоматичний доступ до субсидії за фактичним місцем проживання, врахування сукупних витрат на оренду й комунальні послуги, а також гарантована підтримка мешканців місць тимчасового проживання та соціального житла. Окремий механізм захисту ВПО має стати частиною тарифної реформи ще до першого підвищення. Інакше адресна допомога традиційно наздоганятиме людину вже після того, як її адреса знову зміниться — цього разу на «нікуди». Переселенці не повинні вдруге втрачати дах над головою — цього разу не через російський обстріл, а через українську платіжку."