В Україні система влади відтворює однакові уряди, а ротації відбуваються швидко і без публічних провалів, хоча формальні процедури часто ігноруються. Про це у своїй колонці розмірковує Денис Блощинський, директор Фундації соціальних інновацій "З країни в Україну".
Автор звертає увагу, що обговорення зміни уряду зводяться до чотирьох жанрів: кадрового, менеджерського, конституційного та інституційної пам’яті. Водночас майже ніхто не ставить питання, чому система стабільно відтворює саме такі уряди і саме такі ротації. Це, на думку Блощинського, важливіше за дискусії про те, як зробити уряд кращим.
Денис Блощинський цитує Донеллу Медоуз, засновницю системного мислення, яка радить визначати мету системи не за деклараціями, а за її стійкою поведінкою. Аналізуючи факти, він зазначає, що уряд, причетний до найбільшого корупційного скандалу повномасштабної війни, працює безперешкодно до кінця наступного літа. Ротації відбуваються за лічені дні без публічних провалів, а парламент не голосує за програму діяльності уряду на 342 сторінки. Кабмін працює без вотуму довіри, а закон про звітування міністрів при відставці залишається непідписаним.
Звіт прем’єрки триває лише чотири хвилини і завершується оплесками стоячи. Усі ці факти свідчать не про зламану систему, а про машину, яка працює бездоганно, але з метою утримання керованості політичного поля, а не ефективного врядування в умовах війни.
Таким чином, за словами Блощинського, ротації уряду — це не дисфункція, а нормальна функція системи влади, яка забезпечує стабільність політичного керування, незважаючи на декларації та формальні процедури.