Режисер Гільєрмо дель Торо порівнював перший перегляд фільму з побаченням всліпу, а повторні — з розвитком стосунків. Для автора тексту, який багато років дивиться аніме, саме «Millennium Actress» Сатоші Кона стала фільмом, з яким він відчуває справжній «шлюб».
На відміну від інших робіт Кона, які акцентують увагу на яскравій анімації та дорослих темах, «Millennium Actress» використовує фантасмагоричні образи для романтизації спогадів. Історія розповідає про колишню акторку Чійоко Фудзівару, яка під час інтерв’ю з журналістом і оператором переносить їх у свої спогади та фільми. Вона згадує дитинство під час Другої світової війни, таємничого чоловіка, якому допомогла втекти від поліції, і їхню обіцянку зустрітися знову. Чійоко прагнула стати настільки відомою, щоб він знайшов її завдяки її зірковій славі, навіть якщо він досі живий.
Фільм показує, як спогади — це не просто відтворення подій, а їхнє реконструювання. Чійоко виходить за межі власної пам’яті, перетворюючи її на яскравий сон, де вона поєднує реальність із ролями, які грала, і переслідує чоловіка своєї мрії. Цей прийом переносить глядачів у світ класичного кіно, посилаючись на такі стрічки, як «Трон крові» Акіри Куросави, «Годзілла» Іширо Хонди та «2001: Космічна одіссея» Стенлі Кубрика.
Автор тексту порівнює свій досвід перегляду з інтерв’ю з акторкою Мейко Каджі, яка, як і Чійоко, не планувала стати акторкою, але завдяки наполегливості зробила кар’єру. Ця паралель підкреслює універсальність теми фільму — прагнення та пошук сенсу життя через спогади і мрії.
«Millennium Actress» доступний для перегляду на HBO Max. За словами автора, цей фільм — одна з найкращих робіт Сатоші Кона, яка поєднує мистецтво анімації з глибоким дослідженням пам’яті та людських почуттів.