"Конотопська відьма" Григорія Квітки-Основ’яненка повертається у друк у новому виданні видавництва #книголав, яке включає її до серії "Золота полиця" поруч із творами світових класиків, таких як Чарльз Дікенс і Джейн Остін. Це свідчить про переосмислення української класики та її інтеграцію у світовий культурний контекст.
Після 2022 року українська культура переживає ренесанс, що супроводжується масовим переходом на українську мову та забороною російськомовної літератури. Видавці активно повертають у друк національну класику, як-от Валер’яна Підмогильного, Миколу Хвильового, Івана Багряного та Віктора Домонтовича. Серія "Неканонічний канон" від "Віхоли" та оновлена "Золота полиця" від #книголав стали яскравими прикладами цього процесу.
За словами співзасновниці #книголав Світлани Павлецької, інтерес до класики нині виходить за межі ринкового попиту. "Після початку повномасштабної війни українці активно переосмислюють власну культурну спадщину та шукають відповіді на питання: 'Хто ми?', 'Звідки ми?' і 'На чому стоїть наша культура?'". Вона наголошує, що повернення до класики — це довготривалий тренд і спосіб формування національної ідентичності.
"Конотопська відьма" — це не просто історія про відьом, а живий запис побуту, мови та вірувань Слобожанщини. Квітка-Основ’яненко одним із перших довів, що народна мова може стати основою повноцінного художнього твору. Автор використовує живу говірку і звертається до читача, створюючи ефект безпосереднього спілкування: "Яке ж то там йому лихо зiклалося й вiд чого така журба його узяла? Тривайте лишень, я вам усе розкажу…".
За словами Павлецької, повість зберігає актуальність майже через два століття завдяки поєднанню гумору, сатири і соціальної критики. Вона висвітлює людську легковірність, забобони, некомпетентність влади та схильність шукати винних замість розв’язання проблем. Цей фольклорний пласт також працює як інструмент культурної дипломатії — саме твори Квітки-Основ’яненка одними з перших знайомили Європу з українською літературою.
Сьогодні "Конотопська відьма" отримує нове життя в інших жанрах і форматах: у 2024 році компанія FILM.UA випустила однойменний горор, а у 2023-му повість поставив на сцені Театр імені Франка режисер Іван Уривський.
Повернення до класики має також важливий деколонізаційний вимір. Українську літературу понад два століття читали через призму імперської та радянської оптики, часто зводячи "Конотопську відьму" до кумедної історії про "дикунів із глибинки". Літературознавець Григорій Грабович називав цей твір одним із найкращих творів української прози раннього ХІХ століття.
У #книголав свідомо не виокремлюють українську класику в окрему серію, аби не відокремлювати її від світової. Світлана Павлецька пояснює: "Вона має стояти поруч із творами Джейн Остін, Оскара Вайльда, Чарльза Дікенса чи Ернеста Гемінґвея — як рівна серед рівних". У серії "Золота полиця" поруч із світовими класиками представлені також "Чорна рада" Пантелеймона Куліша, "Кассандра. Бояриня" Лесі Українки та тепер "Конотопська відьма".
Зміни відбуваються і в освітній сфері: зі шкільної програми вилучають російських авторів, відкриваючи більше простору для української літератури. Поставити Квітку-Основ’яненка на одну полицю з Дікенсом — це не символічний жест, а спроба повернути українській класичній літературі її природне місце в європейському культурному каноні.
Світлана Павлецька підкреслює, що це важливий крок до нормалізації сприйняття української літератури не як чогось "обов’язкового" чи "окремого", а як повноцінної частини світової культурної спадщини."