У штаті Колорадо ухвалили закон, який зобов’язує автовиробників створити систему збору та утилізації відпрацьованих батарей електромобілів (EV) по всьому штату.

Закон передбачає, що якщо батарея потрапить на металобрухт або до іншого підприємства, виробник має забезпечити її належне поводження. Такий підхід отримав підтримку екологічних організацій, автоутилізаторів і навіть самих автовиробників, ймовірно, через те, що вимоги менш жорсткі, ніж у Європейському Союзі.

Виробництво батарей залишається значним фактором вуглецевого сліду електромобілів. Хоча за весь термін служби EV зазвичай мають менший вплив на довкілля, ніж автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння, виготовлення батарей потребує багато енергії, води та видобутку корисних копалин. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, переробка батарей може забезпечити від 20 до 30 відсотків необхідних літію, нікелю та кобальту до 2050 року. Збереження цих матеріалів у циклі дозволить зменшити видобуток і зробити ланцюги постачання чистішими.

Інші штати, зокрема Нью-Джерсі, також ухвалили закони щодо управління батареями наприкінці їхнього життєвого циклу. Проте Колорадо стало першим, хто встановив конкретні цільові показники з переробки критичних мінералів. До 2031 року місцеві переробники мають відновлювати не менше 90 відсотків кобальту та нікелю в батареях EV і 50 відсотків літію. До 2035 року ціль для літію зросте до 80 відсотків. Ці вимоги можуть стати особливо важливими, коли автовиробники перейдуть на дешевші матеріали для батарей, які складніше переробляти з економічної точки зору.

Співавторка законопроєкту, сенатор штату Колорадо Ліза Каттер, пояснила NPR: "Відповідальність виробника означає, що ті, хто створює відходи — або те, що ми вважаємо відходами, те, що утилізуємо, — мають відповідати за їхню переробку і за поводження з ними наприкінці терміну служби". Вона додала: "Немає чарівної феї для сміття. Ми маємо планувати ці речі".

Закон штату не зробить кожну стару батарею EV цінною і не усуне всі логістичні проблеми переробки. Проте він створює безпекову сітку: якщо батарея не знайде іншого шляху утилізації, відповідальність за неї лягає на виробника.