Кіт Девід розповів про свій багатогранний акторський шлях і прагнення показати чорношкірих чоловіків як повноцінних, складних особистостей. Інтерв’ю відбулося напередодні його поїздки на San Diego Comic-Con, де він презентував першу головну роль у спін-офі мультсеріалу «Рік і Морті» — «Президент Кертіс».
За понад п’ять десятиліть у кіно та на телебаченні Девід зіграв у більш ніж 400 проєктах — від культового фантастичного фільму «Сутність» до «Платона» Олівера Стоуна, а також озвучував персонажів у відеоіграх і документальних стрічках. Попри вік 70 років, він залишається затребуваним актором, працюючи над різножанровими проєктами, зокрема комедією «Мій друг Джим» із Робом Лоу.
Девід починав у Нью-Йорку, де навчався у Школі виконавських мистецтв і в Джульярдській школі. Його глибокий голос, що почав формуватися ще в шкільному хорі, став його візитівкою. Першу значущу роль він отримав у фільмі Джона Карпентера «Сутність» (1982), який спочатку не мав великого успіху, але згодом став культовим.
Актор визнає, що в 80-90-х роках у Голлівуді було легко потрапити в стереотипні ролі чорношкірих чоловіків — злочинців, солдатів, другорядних персонажів. Він не уникав таких ролей, але завжди намагався знайти в них людяність і мотивацію, щоб глядачі бачили повноцінну людину. «Я грав шулерів і сутенерів, але мені важливо знати, чому персонаж зробив свій вибір, щоб аудиторія розуміла людину. Я хочу, щоб ви розуміли чорношкірих чоловіків як повноцінних людей», — пояснив Девід.
Поза роботою актор підтримує фізичну форму, незважаючи на нещодавню травму під час тренування. Він розповів, що робота дає йому сили прокидатися щоранку і не думати про тривалість життя, а про його якість. Девід також поділився історією, як врятував життя Чарлі Шину під час небезпечної сцени з гелікоптером у «Платоні».
Інтерв’ю з Кітом Девідом — це подорож крізь десятиліття кіно, телебачення та озвучування, де він не лише розповідає про ролі, а й про те, як мистецтво може впливати на розуміння людяності. Зокрема, він з теплотою згадує роботу в дитячій програмі «Сусідство містера Роджерса», де бачив, як телевізор допомагав дітям з аутизмом зосереджуватися і заспокоюватися.
За словами Девіда, навіть невдалі проєкти не зупиняли його: «Щось інше обов’язково з’явиться». Цей підхід допоміг йому зберегти кар’єру, що охоплює широкий спектр персонажів і жанрів, і залишатися голосом, який впізнають, хоч ім’я не завжди відоме широкій аудиторії.