Між Міністром оборони України та Головнокомандувачем Збройних сил існує законодавча двоїстість, що ускладнює управління оборонним сектором. За законом, Головком ЗСУ підпорядковується одночасно і міністру оборони, і Президенту України як Верховному Головнокомандувачу, що створює потенційні конфлікти у системі командування.

Раніше Міністерство оборони та Генеральний штаб фактично діяли як єдиний орган, де головний генерал очолював МО і мав підпорядкування ГШ. Однак після початку реформи за натовською моделлю було розділено цивільне політичне відомство та воєнізований Генштаб. Цей процес виявився складним і залишив низку проблем, зокрема дублювання функцій, що призводить до конфліктів між міністром оборони та Головком.

За словами військового аналітика Олексія Копитька, законодавство закладає право Головкома спілкуватися безпосередньо з Президентом, що на практиці призводить до "чистої шизофренії" і клінчу у системі управління. Міністр формально має більшу відповідальність, але Головком керує значно більшими військовими ресурсами — у мирний час під його командуванням близько 250 тисяч військових, тоді як у Міністерстві оборони — близько 800 співробітників.

Ще у жовтні 2020 року Кабмін подав законопроєкт №4210, який передбачав чітке підпорядкування Головкома міністру оборони та призначення його Президентом за поданням міністра. Проте через опір вищого військового командування законопроєкт був ухвалений лише за основу у лютому 2022 року і досі не прийнятий остаточно.

Копитько також відзначає, що політичні зміни та ставлення громадськості до міністра оборони і Головкома впливали на процес реформування. Зміна міністрів та Головкомів супроводжувалася різними оцінками їхньої ролі, що ускладнює досягнення інституційної стрункості. За його прогнозом, ситуація повторюватиметься, коли новий Головком або чинний знову стане «добрим» для певних груп, а потім знову виникатимуть конфлікти.

Автор статті — Олексій Копитько, військовий аналітик і ексрадник міністра оборони України, координатор групи "Інформаційний спротив". Редакція не завжди поділяє думки автора.