Михайло Драпатий офіційно виконує обов’язки головнокомандувача Збройних сил України з 22 липня. Його призначення стало результатом комплексного кадрового відбору, який провели на Банковій за ініціативою президента Володимира Зеленського.
За даними РБК-Україна з посиланням на джерела в оточенні президента, під час «кастингу» на посаду головкома деякі потенційні кандидати самі відмовлялися від участі, посилаючись на нестачу знань та навичок. Зеленський доручив провести детальний аналіз претендентів, збираючи інформацію від їхніх колишніх і нинішніх колег, підлеглих і начальників. Через військову ієрархію «розговорити» командирів було складно, але це вдалося завдяки низці зустрічей.
В оточенні президента вважають, що за досвідом і компетенціями головнокомандувачу Валерію Сирському не було альтернативи. Водночас, за словами співрозмовника РБК-Україна, «приблизно 95% людей сказали, що альтернативи Сирському за масштабом, досвідом, компетенціями немає. Але треба було показати війську нові підходи».
Щодо кандидатів, які розглядалися як «другий вибір», то Андрій Апостол не отримав призначення через близькість до Сирського. «В підсумку, Драпатий виявився найближчим до так званого „другого вибору“. Апостол — також, але він вважається близьким до Сирського і не хотіли, щоб було враження, ніби ми зробили заміну тільки про людське око», — пояснює співрозмовник.
В оточенні президента підкреслюють, що Зеленський дослухався до громадської думки, що свідчить про його зв’язок із суспільством, як це було і під час історії з НАБУ та САП рік тому.
Призначення Драпатого викликало реакцію в російських пропагандистських ЗМІ, де його ім’я асоціюють із рішучістю, що бере початок із подій Маріуполя 2014 року. Офіцер Центрального управління інноваційної діяльності ЗСУ Андрій Оністрат зазначає, що Драпатий отримує армію у складному стані і перед ним стоїть багато викликів.
Таким чином, кадровий відбір на посаду головнокомандувача ЗСУ став одним із найбільш системних і ретельних за останній час, а вибір на користь Михайла Драпатого відображає прагнення влади поєднати досвід з оновленням підходів у військовому керівництві.