Історія Юлії Лякішевої з Костянтинівки Донецької області увійшла до колекції музею «Голоси Мирних».
Юлія Лякішева народилася й усе життя прожила в Костянтинівці. У чотири роки вона пережила клінічну смерть після аварії, коли її збив мотоцикліст, через що мала проблеми зі здоров’ям. Після початку повномасштабного вторгнення Росії вона разом із мамою та сестрою переїхала до Києва, де їй діагностували онкологічне захворювання. Стан Юлії значно погіршився: вона важила 38 кг і майже не могла ходити.
За словами сестри Олени Тютюник, лікарі повідомили, що залишилося кілька місяців життя, і радили або помістити Юлію в хоспіс, або забрати додому. Родина вирішила виконати мрію Юлії — повернутися додому, до Костянтинівки. Там жінці стало краще: вона поступово відновила здатність ходити та їсти, а також набрала вагу.
Юлія розповіла: "Не дарма кажуть, що вдома і стіни лікують. Я приїхала додому – два чи три місяці лежала. Потім почала трішки ходити, немов черепашка – туди і назад. Потім мені стало трішки легше. Так, там бахало, стріляло постійно, літали дрони. Але мене нічого не цікавило, тому що я хотіла більше перебувати вдома. Саме вдома я почала одужувати. А через чотири місяці я сіла навіть на велосипед! Зараз 2026 рік, і я досі живу".
Пізніше в Костянтинівці разом зі знайомим вона потрапила під обстріл. Чоловік загинув, а Юлія отримала контузію та поранення руки й ноги, але змогла самостійно дістатися до військових. Вона згадує: "Вибух був із мого боку, і виходить, що уламки полетіли на нього. Це просто диво, що я вижила, що мене лише ранило в руку і в ногу".
Після поранення жінка майже втратила рухливість руки. Після операції їй встановили фіксатор, але кістка не зросталася. Фонд Ріната Ахметова надав Юлії імплант для остеосинтезу ліктьової кістки та необхідні медикаменти. Зараз вона проходить відновлення і поступово повертає рухливість руки.
Юлія говорить: "Я така щаслива, що Фонд мені допоміг, що руку врятували. Я дуже переживала, що вона в мене не розробиться. А все прижилося і є прогрес".
Зараз жінка разом із родиною живе в Полтавській області. Мама Юлії, Любов Миколаївна, розповіла: "У цьому будинку нас 12 осіб. Це наша велика сім'я – земляки, котрим нікуди дітися, вони попросилися до нас, і ми дали їм прихисток. Я хочу, щоб усюди була любов, був мир, щоб менше людей було злих".