Документальний фільм House of Hope розповідає історію Манар Ваххаб, палестинської жінки, яка разом із чоловіком Міладом Воскерічіаном заснувала вальдорфську школу в селищі аль-Езарія на окупованому Західному березі.

Школа House of Hope Vision Kindergarten & School викладає філософію ненасильницького спротиву за методикою Вальдорфа, створюючи для дітей безпечний простір, де вони можуть виражати свої емоції та справлятися з травмами, пов’язаними з життям під окупацією. За словами режисерки Марйолейн Бусстра, яка працювала над стрічкою три роки і дев’ять разів відвідувала Західний берег, школа захищає гідність дітей і не дозволяє окупації формувати їхній внутрішній світ.

Фільм зосереджений на житті Манар Ваххаб як у школі, так і вдома з дітьми. Режисерка наголошує, що хотіла показати внутрішній світ героїні, незважаючи на складні моменти, які вона переживала під час зйомок. Ваххаб, яка довіряла знімальній групі завдяки спільним цінностям у сфері освіти та свободи творчості, дозволила показати різні сторони свого життя — від енергійності до втоми і розпачу.

Школа була створена як відповідь на труднощі, з якими стикається палестинська спільнота, і покликана стати простором любові, безпеки, творчості та зцілення. Ваххаб вважає, що філософія Вальдорфа, яка пропагує ненасильство, вимагає мужності, усвідомленості та внутрішньої роботи, і є важливою відповіддю на насильство окупації.

Після вторгнення Хамасу в південний Ізраїль 7 жовтня 2023 року та жорсткої військової відповіді Ізраїлю життя в школі ускладнилося, але знімальна група продовжувала фіксувати реалії. Режисерка зазначила, що після цих подій настрій героїв став важчим, і вони втратили надію, хоча школа залишалася для них безпечним притулком.

Ваххаб підкреслює, що вони не вимагають нічого надзвичайного, лише базових прав людини — жити з гідністю, свободою і безпекою. Вона сподівається, що фільм допоможе глядачам побачити палестинців як повноцінних людей, а не через стереотипи, які часто домінують у західних медіа.

House of Hope отримав нагороду за найкращий міжнародний документальний фільм на фестивалі Hot Docs у Канаді у травні 2026 року, нещодавно був показаний у ЮНЕСКО в Парижі і незабаром буде представлений на Єрусалимському арабському кінофестивалі. Режисерка сподівається, що історія, хоч і глибоко вкорінена в контексті Західного берега, матиме універсальне значення для глядачів у всьому світі.