Колишній генерал російської імператорської армії Сергій Дельвіг у 1919 році зіграв ключову роль у запобіганні відкриття третього фронту проти Армії Української Народної Республіки (УНР). Він очолив військову місію УНР у Румунії і завдяки своїм дипломатичним зусиллям зумів уникнути збройного конфлікту між Україною та Румунією, що могло стати фатальним для українського війська, яке вже воювало на два фронти – проти більшовиків і денікінців.

У червні 1919 року Дельвіг також виступив посередником у домовленостях із польською стороною щодо так званої «лінії Дельвіга» – демаркаційної лінії між Українською Галицькою Армією та польськими військами. Проте угода не була визнана диктатором Західно-Української Народної Республіки Євгеном Петрушевичем, і бойові дії продовжилися, що призвело до відступу УГА за Збруч після Чортківської офензиви.

Сергій Дельвіг народився 16 липня 1866 року в Москві у дворянській родині баронського роду Дельвігів, який дав Російській імперії кількох воєначальників і поета Антона Дельвіга – приятеля Олександра Пушкіна. Симон Петлюра, який тісно співпрацював із Дельвігом, часто цитував вірші Пушкіна, присвячені його предкові, що свідчить про особливу симпатію до генерала.

Кар’єра Сергія Дельвіга почалася у 1883 році після закінчення 2-го московського кадетського корпусу. Він отримав ґрунтовну артилерійську освіту у Михайлівському артилерійському училищі та академії, що дозволило йому стати викладачем і співавтором наукової праці з історії артилерійської підготовки офіцерів. Під час російсько-японської війни 1904–1905 років він проявив себе як досвідчений офіцер, отримавши нагороди за хоробрість.

У Першу світову війну Дельвіг командував артилерією під час облоги Перемишля, а згодом обіймав посаду інспектора артилерії Південно-Західного фронту, де брав участь у Брусиловському прориві. Після Лютневої революції 1917 року він вийшов у відставку, але повернувся до служби в листопаді того ж року, очоливши інспекторат артилерії Українського генерального військового штабу.

За даними АрміяInform, саме в цей період Дельвіг познайомився із Симоном Петлюрою, який очолював військові справи в уряді УНР. Маланюк у спогадах зазначає: "генерал Сергій Дельвіґ (на той час інспектор артилерії), до якого Петлюра одразу ж відчув симпатію, нерідко голосно підкреслювану (Петлюра при тім цитував вірші Пушкіна, звернені до предка Дельвіґа)". Завдяки цьому знайомству Дельвіг отримав посаду начальника артилерії Гайдамацького коша Слобідської України – одного з небагатьох боєздатних формувань українського війська того часу.

Таким чином, генерал Сергій Дельвіг став одним із тих військових фахівців, які не лише брали участь у бойових діях, а й докладали зусиль для дипломатичного врегулювання конфліктів, що загрожували існуванню Армії УНР.