Інвестиції в Україну починають відновлюватися, незважаючи на триваючу окупацію, і бізнес поступово повертається до країни.

Про це йшлося на London International Disputes Week у червні, де експерти обговорювали інвестиції в енергетику України. Тон розмови змінився: тепер не питання, чи інвестувати, а як це зробити без зайвих ризиків, щоб захистити вкладення і сприяти відбудові.

За Національним планом відновлення України, загальна сума на відбудову оцінюється у 750 мільярдів доларів, з яких 130 мільярдів передбачено на енергетичну незалежність та зелену енергетику. Російські атаки на енергетичну інфраструктуру, хоч і руйнівні, стимулюють розвиток відновлюваних джерел, акумуляторних систем, біогазу та розподіленої генерації. Україна має значний потенціал у біоенергетиці і знаходиться поруч із ЄС — найбільшим енергетичним ринком світу. З розвитком транскордонної інфраструктури країна може стати важливим постачальником чистої енергії до Європи.

Втім, обсяги інвестицій поки що залишаються невеликими: угоди злиття та поглинання в енергетиці у 2025 році склали лише 23 мільйони доларів. Ця різниця між потребами та реальним фінансуванням є потенційною можливістю. Енергетичні проекти розраховані на десятиліття, і інвестори, які увійдуть зараз на вигідних умовах, зможуть формувати правила ринку на довгі роки.

Основними перешкодами для капіталу залишаються два ризики: фізичний — через постійні удари Росії по енергетичних об’єктах, що робить страхування дорогим і обмеженим, та юридичний — через дію воєнного стану, який дає державі широкі повноваження щодо управління економікою, включно з можливістю вилучення приватних активів.

Прикладом є рішення у листопаді 2022 року про передачу державі акцій п’яти стратегічних компаній, серед яких найбільші енергетичні підприємства — «Укрнафта» та «Укртатнафта». Закон зобов’язує державу повернути активи або виплатити справедливу компенсацію протягом п’яти бюджетних років після завершення воєнного стану, що для багатьох може бути тривалим терміном.

Експерти наголошують, що хоча країна має право націоналізувати стратегічні активи в умовах війни, ці повноваження не повинні переходити у комерційні інтереси держави. Інвестори мають враховувати ці ризики при ухваленні рішень.

Водночас існують три способи пом’якшити юридичні ризики. По-перше, ретельна перевірка партнерів, їхнього політичного статусу та санкційних ризиків. По-друге, включення міжнародних арбітражних положень у контракти, що дає захист, недоступний у вітчизняних судах. По-третє, важливість місцевих юридичних партнерів і правильних відносин з владою, адже робота ведеться на українській території і підпорядковується українському законодавству.

Як зазначають учасники дискусії, це звичайна практика для ринків, що розвиваються, але в умовах війни вона набуває особливого значення. Якщо інвестори правильно оцінять ризики і створять відповідні правові рамки, Україна отримає необхідний капітал, інвестори — прибуток, а українці — надійне енергопостачання. Енергетичний сектор України не закритий для бізнесу — він недооцінений і чекає на тих, хто зможе це побачити.