Документальний фільм режисера Івана Сауткіна «Світ Дмитра», створений за підтримки Українського культурного фонду, присвячений життю та творчості живописця Дмитра Якутовича. Стрічка розкриває історію митця, який, попри втрату слуху в дитинстві, зумів знайти власний шлях у мистецтві.
Дмитро Якутович — представник відомої мистецької династії: син графіка Георгія Якутовича та ілюстраторки Олександри Павловської, молодший брат художника Сергія Якутовича. У 12 років Дмитро втратив слух через автокатастрофу під час зйомок фільму «Захар Беркут» у Карпатах. Незважаючи на це, він здобув освіту у Київському художньому інституті й сформував власний стиль у станковому живописі, відійшовши від традиційної для родини графіки.
Фільм Сауткіна вирізняється стриманістю: режисер не нав’язує власних оцінок, а спостерігає за героєм, дозволяючи глядачеві самостійно відчути атмосферу. В оповіді поєднуються архівні чорно-білі кадри з сучасними зйомками, а титри, створені самим Дмитром, знайомлять із членами його родини та друзями. Особливу увагу приділено деталям повсякденного життя художника: догляд за сімейним похованням, прогулянки містом, робота в майстерні на тлі звуків сирен і вибухів.
«Треба просто кохати. Треба любити і кохати. Любов — це основа нашого життя», — говорить Дмитро Якутович у фільмі.
Наприкінці стрічки режисер показує полотна Дмитра — краєвиди, натюрморти, виконані широким постімпресіоністичним мазком. Саме тут, після чорно-білої оповіді, з’являється колір, якого герой шукав упродовж фільму.
У коментарі Іван Сауткін зазначає, що прагнув створити чесний портрет митця, не перевантажуючи історію деталями. Він підкреслює важливість сім’ї та минулого для Дмитра, а також згадує, що після втрати слуху хлопця підтримали друзі родини — художники Григорій Гавріленко й Анатолій Лимарєв, які допомогли йому опанувати живопис. Сауткін додає, що приклад Дмитра надихає, а його слова мають особливу вагу.