Генерал Олександр Сирський, який спланував і реалізував усі успішні наступальні операції української армії під час війни, зазнає несправедливої критики, що послаблює обороноздатність країни. Авторка, яка особисто бачила його роботу на фронті, наголошує, що знищення його авторитету – це подарунок ворогу.

Сирський відомий як талановитий військовий стратег із найбільшим досвідом у плануванні великих операцій серед українських командирів. Він організував оборону Києва за два тижні до повномасштабного вторгнення, а також керував звільненням Харкова і Харківщини у 2022 році. У червні того ж року його перекинули на схід, щоб зупинити ворога в Донеччині. Незважаючи на чисельну і технічну перевагу противника, саме завдяки його нестандартним рішенням Київ вистояв.

Критика на адресу Сирського часто базується на хибних стереотипах про «радянську освіту», хоча він пройшов усі рівні сучасної військової підготовки в Україні, закінчив навчання з відзнаками і отримав престижну нагороду – меч Королеви (Queen's Sword). Він кандидат військових наук, володіє англійською, пройшов курси НАТО, а його стиль ведення операцій визнаний у військових колах Альянсу і вивчається на їхніх курсах.

Авторка підкреслює, що Сирський не медійний і не живе соцмережами, а постійно перебуває на фронті, де знає кожен його метр. Його «червоні очі» – це наслідок багаторічної роботи у підземних командних пунктах, а не втома від публічності. Ворог неодноразово намагався його ліквідувати, що свідчить про його значущість для росіян.

У 2024 році під його командуванням українські війська зірвали російський наступ на Курщині, змусивши ворога змінити плани і перекидати сили. За два роки під його керівництвом повернуто понад 700 квадратних кілометрів території. Сирський також активно впливає на розвиток озброєння, співпрацюючи з конструкторами і виробниками, зокрема щодо дронів.

Військові проблеми і помилки існують, але знищення авторитету головнокомандувача, який є ключовою фігурою у захисті України, лише послаблює обороноздатність держави. Авторка наголошує, що це не шлях до вирішення проблем, а прямий подарунок ворогу.