Німеччина має найстаріший на континенті національний регбійний союз, але регбі так і не стало популярним спортом у країні, значно поступаючись сусіднім Франції та Італії. Читачі The Guardian пояснюють, чому в Німеччині немає порівнянної з іншими європейськими країнами регбійної культури.
Регбі в Німеччині почали грати ще в 1890-х роках, але Друга світова війна сильно знищила гравців і клуби. Після війни та поділу країни відновлення регбі ускладнили заборони та реорганізації, через що спорт не отримав такого розвитку, як у сусідів. За даними одного з читачів, у Німеччині налічується близько 125 активних клубів і понад 12 тисяч гравців, які грають у двох національних лігах і регіональних чемпіонатах. Чоловіча збірна посідає 35-те місце у світовому рейтингу і виступає в Європейському кубку на рівні з командами Швеції та Швейцарії.
Причини відсутності масової культури регбі в Німеччині пов’язані з відсутністю інтеграції цього виду спорту у шкільні та місцеві системи, на відміну від таких країн, як Англія чи Франція, де регбі передається з покоління в покоління. Крім того, у Німеччині популярний гандбол, який займає подібну нішу за фізичністю та командною грою, відбираючи потенційних спортсменів. Важливу роль зіграло й те, що футбол швидко став домінуючим видом спорту ще до світових воєн, залишивши регбі на периферії.
Існують регіональні осередки регбі, зокрема у Гайдельберзі, Мюнхені та Берліні, де спорт розвивається активніше. Однак поза цими центрами клуби часто стикаються з проблемами через брак гравців і конкуренцію з іншими видами спорту. Зміни у системі ліг і обмеження на кількість іноземних гравців у командах ускладнили підтримку клубів, які раніше залучали іммігрантів та іноземців. Один із читачів, який грає і тренує в Німеччині, розповів, що навіть жіноча команда, яку він створив, мусить боротися за увагу і зацікавленість новачків.
Регбі в Німеччині має потенціал для зростання завдяки спортивній культурі, великій кількості населення і змагальному духу, вважає один із читачів. Показовим є зростаючий інтерес до трансляцій міжнародних матчів, зокрема Кубка світу та турнірів Six Nations, що сприяє популяризації гри. Німецькі гравці також починають робити помітний внесок на міжнародній арені, як-от Антон Сегнер, який дебютував за збірну Нової Зеландії.
Історично регбі в Німеччині розвивався інакше, ніж у країнах Британської імперії, де спорт поширювався через публічні школи та колоніальну експансію. Німеччина не мала такого впливу, а регбі залишалося спортом з обмеженою популярністю, асоційованим з Британією і Францією, що після війни могло знижувати його привабливість для німецьких гравців і вболівальників.
Таким чином, низка історичних, культурних і організаційних факторів пояснює, чому в Німеччині немає розвиненої регбійної культури, хоча спорт і має своїх прихильників і перспективи для розвитку.